Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика.

Відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або таких дій, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу. ПВСУ у постанові від 26 квітня 2002 р. № 5 роз'яснив, що як одержання хабара повинне кваліфікуватися також одержання службовою особою незаконної винагороди від підлеглих чи підконтрольних осіб за протегування чи потурання, за вирішення на їх користь питань, які входять до її компетенції, та що даванням і одержанням хабара дії осіб необхідно визнавати й у тих випадках, коли умови одержання матеріальних цінностей або послуг хоча спеціально і не обумовлювались, але учасники злочину усвідомлювали, що особа дає хабар з метою задоволення тих чи інших власних інтересів або інтересів третіх осіб (див. п. 2 постанови ПВСУ від 26 квітня 2002 р. № 5).

Разом з тим у теорії кримінального права звертається увага на те, що склад злочину одержання хабара відсутній у разі одержання службовою особою від підлеглих їй по службі осіб матеріальних цінностей чи інших матеріальних благ, які підлеглими їй даються за "загальне хороше відношення", “за добрі стосунки" чи з метою досягти поблажливого, невимогливого ставлення до них.

Виходячи із законодавчого опису ознак складу злочину "одержання хабара", а саме, що він одержується службовою особою за виконання чи невиконання будь-якої дії в інтересах того, хто дає хабара, чи в інтересах третьої особи, очевидно, що складу цього злочину не буде у разі, якщо вигода майнового характеру надається службовій особі не за конкретні її дії чи бездіяльність, а "на всякий випадок", для збереження прихильного, сприятливого відношення з її боку до особи, яка надала їй вигоду майнового характеру, тобто коли з боку особи, яка надає службовій особі таку вигоду, має місце так зване підлабузництво (підлещування). Тому, очевидно, в кожному конкретному випадку необхідно чітко визначити, за яку "поведінку" службової особи їй надавались блага майнового характеру. У разі, якщо матеріальні блага передавались службовій особі за "загальне сприяння" чи за загальне "хороше відношення" з її боку до підлеглих взагалі, наприклад, офіціанти ресторану частину "чаєвих" передають адміністратору чи водії маршрутних таксі частину одержаної виручки передають керівникові транспортного підприємства, то дії службової особи мають кваліфікуватися або за п. "а" ч. 2 ст. 1 Закону "Про боротьбу з корупцією", або ж за ст. 364 КК як зловживання владою або службовим становищем (залежно від конкретних обставин).