Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика.
- Автор: Андрушко П. П., Стрижевська А. А.
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Юрисконсульт
- ISBN: 966-2968-07-5
- Жанр: право
Электронная книга - «Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика.». Краткое содержание книги:
Розрахований на студентів, аспірантів та викладачів юридичних факультетів вищих навчальних закладів, науковців, суддів, працівників правозастосовних органів, юристів-практиків.
Одне діяння може містити ознаки двох або більше окремих складів злочинів лише за наявності так званої ідеальної сукупності злочинів, які повинні кваліфікуватися за різними статтями чи різними частинами однієї статті Особливої частини КК і кожен з них визнається самостійною підставою кримінальної відповідальності. У цьому разі матиме місце саме сукупність, а не повторність злочинів.
Не утворює повторності одержання хабара за вчинення декількох дій в інтересах хабародавця чи третіх осіб і одержання службовою особою обумовленого домовленістю предмета хабара частинами (по частинах) за (до чи після) вчинення кожної окремої (окремих) дії (дій), якщо загальний розмір предмета хабара за вчинення декількох діянь обумовлювався службовою особою і хабародавцем до вчинення першого діяння.
Одержання хабара також не може кваліфікуватись як вчинене повторно у випадках, коли:
— судимість за раніше вчинений злочин знята або погашена в передбаченому законом порядку;
— на момент вчинення особою нового злочину минули строки давності притягнення її до відповідальності за раніше вчинений злочин;
— особа була звільнена від відповідальності за раніше вчинений злочин у встановленому законом порядку (див. абз.5 п. 15 постанови ПВСУ від 26 квітня 2002 р. № 5).
ПВСУ у абз. 2 п. 15 постанови від 26 квітня 2004 р. № 5 роз'яснив, що ознакою повторності охоплюються як перший, так і наступні злочини одержання хабара, тому кваліфікувати перший із них додатково ще й за ч. 1 ст. 368 КК не потрібно, та що це не стосується випадків, коли одні злочини були закінченими, а інші — ні, і випадків, коли особа одні злочини вчинила як виконавець, а інші — як організатор, підбурювач або пособник, оскільки незакінчені злочини і злочини, які особа вчинила не як виконавець, повинні одержувати окрему кваліфікацію з посиланням на відповідну частину ст. 15 чи ст. 27 КК.
Позиція ПВСУ щодо кваліфікації як одного злочину одержання хабара за ознакою повторності вчинення двох або більше таких злочинів суперечить положенням ч. 1 та ч. 2 ст. 33 КК, а обґрунтованих аргументів на користь такої позиції вказана постанова ПВСУ не містить.
Згідно зі ст. 33 КК, вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини КК, за жоден з яких її не було засуджено, утворює сукупність злочинів, кожен з яких підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини КК. Перший епізод одержання хабара за відсутності кваліфікуючих ознак, передбачених ч. 2 чи ч. 3 ст. 368 КК, підлягає кваліфікації за ч. 1 ст. 368 КК. Другий епізод одержання хабара підлягає кваліфікації за ч. 2 ст. 368 КК за ознакою одержання хабара повторно. Оскільки перший і другий епізоди одержання хабара у такому разі кваліфікуються за різними частинами ст. 368 КК, має місце, згідно зі ст. 33 КК, сукупність злочинів, які мають кваліфікуватися за ч. 1 ст. 368 КК (перший епізод) та за ч. 2 ст. 368 КК (другий епізод).
12. Вимаганням хабара відповідно до п. 4 примітки до ст. 368 КК визнається вимагання службовою особою хабара з погрозою вчинення або невчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть заподіяти шкоду правам чи законним інтересам того, хто дає хабар, або умисне створення службовою особою умов, за яких особа вимушена дати хабар з метою запобігти шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.
У випадках, коли особа, незважаючи на вчинення щодо неї дій, спрямованих на те, щоб примусити її дати хабар, з тих чи інших причин цього не зробила, дії службової особи, яка його вимагала, залежно від конкретних обставин справи належить кваліфікувати як готування до одержання хабара, поєднане з вимаганням, чи як замах на вчинення цього злочину (див. абз. 2 п. 17 постанови ПВСУ від 26 квітня 2002 р. № 5). Зокрема, сама по собі вимога службової особи дати їй хабара, поєднана з погрозою вчинити чи невчинювати певні дії, якими може бути заподіяна шкода правам чи законним інтересам особи, до якої вона звернена, в тому числі і правам та законним інтересам інших осіб (наприклад, вимога до батька особи, щодо якої незаконно порушена кримінальна справа, дати хабара за закриття порушеної справи), є готуванням до одержання хабара, поєднаним з його вимаганням, і повинна кваліфікуватися за ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 368 КК. Так же мають кваліфікуватися і дії службової особи, яка своєю поведінкою у взаємовідносинах з іншою особою, в інтересах якої вона повинна вчинити (невчинювати) певні дії, створила обстановку, яка такою особою оцінюється як спонукання її дати хабара як умови вчинення (невчинення) таких дій.