Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика.
- Автор: Андрушко П. П., Стрижевська А. А.
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Юрисконсульт
- ISBN: 966-2968-07-5
- Жанр: право
Электронная книга - «Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика.». Краткое содержание книги:
Розрахований на студентів, аспірантів та викладачів юридичних факультетів вищих навчальних закладів, науковців, суддів, працівників правозастосовних органів, юристів-практиків.
У главі 15 "Нематеріальні блага" ЦК України до нематеріальних благ віднесені:
— результати інтелектуальної, творчої діяльності та інші об'єкти права інтелектуальної власності (ст. 199);
— інформація — документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі (ст. 200);
— особисті немайнові блага: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
До інших благ, які охороняються цивільним законодавством, відносять недоторканність особистого та сімейного життя, таємницю листування, телефонних розмов, вільний вибір місця проживання, свободу пересування, свободу віросповідання тощо[412]. Визначення поняття благ взагалі ЦК України не дає.
Щодо інтимного зв'язку, то він, очевидно, має вважатись "послугою" немайнового характеру. Разом з тим інтимний зв'язок може мати характер послуги сексуального характеру. Якщо надання сексуальних послуг чи інших подібних послуг службовій особі було оплачено особою, в інтересах якої чи в інтересах третьої особи така службова особа вчинила чи мала вчинити певні дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, і службова особа при цьому усвідомлювала, що надані їй послуги є платними і їх оплата здійснена іншою особою, то має місце уникнення службової особи від несення матеріальних затрат за отримані послуги (від їх оплати), оскільки службова особа фактично отримує вигоду майнового характеру. У такому разі дії службової особи мають кваліфікуватися як одержання хабара, а дії особи, яка оплатила вартість "наданих" послуг — як давання хабара, розмір якого визначається вартістю таких послуг. Дії ж особи, яка надала фактично зазначені сексуальні послуги, залежно від фактичних обставин, можуть кваліфікуватися за відповідною частиною ст. 1811 КУпАП. Аналогічною має бути кримінально-правова оцінка оплати наданих безоплатно службовій особі і будь-яких інших послуг чи виконаної для неї роботи у разі, якщо службова особа усвідомлює, що їх (її) оплата здійснена особою, в інтересах якої вона вчинила чи мала вчинити певні дії.
Якщо предметом одержання хабара є предмети, збут і придбання яких утворює інший самостійний склад злочину (вогнепальна (крім гладкоствольної мисливської), холодна зброя, бойові припаси або вибухові речовини, наркотичні засоби, отруйні чи сильнодіючі речовини тощо), дії винної особи потрібно кваліфікувати за сукупністю злочинів — за відповідною частиною ст. 368 та за статтею КК, яка передбачає відповідальність за збут або придбання цих предметів (див. п. 7 постанови ПВСУ від 26 квітня 2002 р. № 5).
Мінімальний розмір хабара законодавцем не визначений, на відміну від ст. 354 КК, згідно з якою склад злочину незаконного одержання шляхом вимагання незаконної винагороди (матеріальних благ або вигід майнового характеру) працівником державного підприємства, установи чи організації, який не є службовою особою, за виконання чи невиконання будь-яких дій з використанням становища, яке він займає на підприємстві, в установі чи організації, матиме місце у разі, якщо розмір такої незаконної винагороди є значним (в два і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян згідно з приміткою до цієї статті). Очевидно, що при вирішенні питання про наявність в діях особи, яка одержала хабар в невеликому розмірі (так зване “дрібне" хабарництво), складу злочину "одержання хабара" необхідно враховувати положення ч. 2 ст. 11 КК (Примітка І).
3. З об'єктивної сторони злочин, передбачений ч. 1 ст. 368, характеризується прийняттям (одержанням) службовою особою від іншої особи предмета хабара за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабар, або в інтересах третьої особи будь-якої дії (однієї чи декількох) з використанням наданої такій службовій особі влади чи займаного нею службового становища. Прийняття службовою особою предмета хабара може відбуватися як у формі його безпосереднього отримання від хабародавця самою службовою особою або через інших осіб-посередників (знайомих, родичів), так і іншими способами: одержанням поштового відправлення, зарахуванням коштів на рахунки в установах банків, вказані службовою особою чи відкриті на її ім'я, отриманням без оплати певної послуги чи результатів певної роботи, виконаних для службової особи, тощо. Одержання хабара може бути і в завуальованій формі: під виглядом укладення формальної законної угоди, безпідставного нарахування й виплати заробітної плати чи премій, нееквівалентної оплати послуг різного характеру (консультацій, експертизи тощо) (див. абз. 1 п. 8 постанови ПВСУ від 26 квітня 2002 р. № 5). Завуальованою формою одержання хабара слід вважати, зокрема, одержання певних предметів (послуг) шляхом їх придбання за ціною (тарифом), яка є істотною нижчою від їх фактичної (дійсної) вартості, оплата виконаних для службової особи робіт не в повному обсязі тощо. При цьому розмір хабара має обчислюватись як різниця між фактичною (дійсною) вартістю предметів, послуг, робіт і сумою, сплаченою за них службовою особою.
412
Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. / За відповід. ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол,), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. — К, Юрінком Інтер, 2005. — Т.1. — С.337.