Індоарійські таємниці України
- Автор: Наливайко Степан
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Жанр: Культурология
Электронная книга - «Індоарійські таємниці України». Краткое содержание книги:
Широке залучення індійського та іранського мовного фактографічного та культурологічного матеріалу дозволило по-новому осмислити давні й нинішні українські реалії, пояснити низку винятково важливих для вітчизняної історії термінів та імен, показати, що назви «Україна», «Русь», «українці», «козак» сягають тисячолітніх часових глибин.
І що українська історія творилася рівнобіжно з історією найдавніших цивілізацій світу.
Країна раджпутів, нинішній Раджастхан, донедавна називалася Раджпутана (так іноді називається і сьогодні), а в давні часи Раджвар — «Край царів», «Царська країна». Якщо радж — «цар», «князь», «правитель» має сучас<390>ну форму рай, а вар — синонім до кот, піль, гарх, то в такому разі українське сучасне Райгород виявляється двійником індійських Раджпур-Райпур, Раджвар-Райвар, Раджкот-Райкот, а також Раджастхан. Щоправда, деяких з перерахованих індійських назв ми не виявили, але вони цілком можливі. Стхан у назві Раджастхан і вар у назві Раджвар значеннєво тотожні. Тобто sthan — «край», «країна» (сучасне стан у назвах Хіндустан — інша назва Індії, досл. «Країна індусів», Казахстан — «Країна казахів», Пакистан — «Чиста країна» тощо) відповідає vara/var і укр. ща в назвах Гоща, Мирогоща, Тараща та ін.
У зв’язку з vara/var, Варою Йіми в «Авести» і індійським «царством Ями» привертають увагу Геродотові дані з V ст. до н.е. Він пише (IV, 71), що місцевість Герри у скіфів — місце поховання їхніх царів. Тут над могилою царя скіфи насипають землю і споруджують великий курган, намагаючися зробити його якомога вищим. Геродот уточнює, що Герри розташовані в місці, до якого Борисфен судноплавний (очевидно, до порогів), якщо плисти від моря (Чорного). Згадує історик і річку Герр (IV, 56).
Річка Герр (Геррос) і досі переконливо не ідентифікована. За Геродотом, вона відокремлює країну скіфів-кочовиків від країни царських скіфів (правильніше — скіфів-царів). Герр також — назва місцевості й місце поховання скіфських царів. Річка Герр впадає в Гіпакіріс, а ця річка також не ідентифікована (Геродот, 473).
Важливе те, що Герри знаходяться у володіннях царських скіфів. Назва Раджастхан означає «Країна царів» або «Царська країна». А термін раджпути означає царські сини, царські нащадки. Царські скіфи, поза сумнівом, військова, кшатрійська верства скіфського суспільства, найбільш могутня і войовнича. З чого й недвозначний висновок, що й скіфи, як і індійці, і іранці знали чотиристановий суспільний поділ. Як, до речі, й українці, чиї прізвища й досі зберігають терміни на означення цих станів.
Назва Герри відома з грецьких джерел і вона може бути споріднена з індоіранським вара, бо грецька мова часто передає іномовне v через h, а Герри — скіфська реалія. Наприклад, іранське ім’я Віштаспа грецька передає як Гістасп, санскр. vira — «богатир», «герой» у греків heros, слов. вода грецькою hydros тощо. Втім, ця особливість властива й самим іранським (ім’я Вараз — «Вепр» має і форму Гураз, а ім’я Віштасп — Гуштасп) і слов’янським мовам (рос. воробей — укр. горобей, горобець, просторічне рос. вострый — укр. гострий тощо).<391>
Геродотівські Герри виявляють подібність до авестійської Вари Йіми й індійського «царства Ями», яким може відповідати скандинавська паралель. Мається на увазі так звана вальхалла (вальгалла) — у скандинавській міфології райська обитель загиблих у битві хоробрих воїнів. Вона знаходиться на небесах і підлягає верховному божеству Одину, співвідносному з індійським Індрою — воїном-божеством, володарем раю-сварги й ватажка небесного воїнства. Полеглих воїнів відносять у вальхаллу войовничі діви валькірії і там прислужують їм. Вчені вважають, що Вальхалла, досл. «Житло полеглих», як небесне царство для обраних і праведних, відносно пізно відособилося від потойбічного царства померлих.
Таким чином, зі слов’янських, іранських й індійських даних можна виснувати, що і в назві Сквара наявний компонент вара із значенням «укріплення», «фортеця». А шак/сак — «дужий», «сильний», «міцний», «могутній» належить до високостатусної лексики й творить винятково важливі імена, назви й соціальні терміни, воно прикладається й до фортеці, якісно характеризуючи її. Словосполучення могутня фортеця цілком природне, тому й широковживане.
У такому разі назва Сквара/ Сквира тлумачиться «Сильна/ Могутня фортеця» і є етимологічно-семантичним двійником однієї з печенізьких фортець на Дністрі, названих Костянтином Багрянородним — Сакаката (див. статтю «Індія і загадкові печеніги»). Ката й вара тут — семантичні двійники із значенням «фортеця», а Сака й Ск — етимологічні двійники, тобто вони мають спільне походження й однакове значення.
4. Сквира — антропонім
Чеські дослідники А.Профоус і Я.Свобода висловили здогад, що ойконім Skvirin у Чехії, родич української Сквири, утворений від антропоніма, особового імені Skvira. І така думка може виявитися слушною. Ім’я Сквара чи Сквира справді могло існувати. Принаймні за це до певної міри промовляють навіть сучасні українські факти, хоч і на прізвищевому рівні. Маємо на увазі українське прізвище Скварук — його має, наприклад, відомий український спортсмен, метальник молота Андрій Скварук. Тож якщо є прізвище Скварук, то, очевидно, мусить бути й ім’я, від якого воно утворене, тобто Сквар чи Сквара. Бо сумнівно, щоб прізвище на ук походило від топоніма чи гідроніма — такі прізвища найчастіше творяться від імен, фахових чи родинних термінів. Та й численні <392> факти свідчать, що імена в індійців в українців здебільшого виступають як прізвища.