Індоарійські таємниці України
- Автор: Наливайко Степан
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Жанр: Культурология
Электронная книга - «Індоарійські таємниці України». Краткое содержание книги:
Широке залучення індійського та іранського мовного фактографічного та культурологічного матеріалу дозволило по-новому осмислити давні й нинішні українські реалії, пояснити низку винятково важливих для вітчизняної історії термінів та імен, показати, що назви «Україна», «Русь», «українці», «козак» сягають тисячолітніх часових глибин.
І що українська історія творилася рівнобіжно з історією найдавніших цивілізацій світу.
Аховіра — «Винятковий герой», досл. «Ого, який/Ох і/Ну й/Ото богатир!» У санскриті aho — вигук здивування чи захвату, тотожний українському ого. Ще одне чоловіче ім’я з цим компонентом: Ахобала — «Винятково сильний», досл. «Ото могутній!», де bala те саме, що і в іменах Баладева, Балавіра, Балабгадра чи Бала на означення старшого брата Крішни. Компонент bala тлумачать і як «білий», а ім’я Баладева — як Білобог.
Ваджравіра — «Богатир з ваджрою», «Ваджромогутній». Санскр. vajra — «блискавка», «громова стріла», «перун». Атрибут і зброя Індри — царя богів і ватажка небесного воїнства, про якого не раз згадує «Влесова книга». Саме ваджрою-перуном Індра здолав змія Врітру (в українському фольклорі злий цар Ворот або Воротар). Тому ім’я Ваджравіра тотожне імені Індра. Ваджравіра також — одне з імен Шіви. Компонент ваджра входить і в імена інших богів, міфологічних та епічних персонажів. Ваджра й Ваджрамшу — імена синів Крішни, Ваджранабга — бойовий диск-чакра Крішни, Ваджравелу — ім’я Баладеви, Ваджратунда — ім’я Ґаруди, їздового птаха Вішну, Ваджрабаху — імена Аґні й Рудри, Ваджрахаста — Аґні й Шіви, Ваджрасамхата й Ваджрасур’я — Будди тощо.
Вайрівіра — «Ворогозвитяжник». Таке ім’я мав син царя Дашаратхи. Дашаратха і батько царевича Рами, сьомої аватари Вішну і героя давньоіндійської епічної поеми «Рамаяни», яка сюжетом (мотив переслідування оленя) і деякими архаїчними звичаями (випробування вогнем, вибір дівчиною чоловіка тощо) перегукується з українським фольклором.
Ґурувіра — «Видатний богатир». Санскр. guru — «сильний», «видатний», «достойний». Цим словом означаються винятково шановані особи — мати, батько, старший родич, навчитель, особливо <398> духовний. Слово ґуру входить у такі імена Вішну, як Ґуруттама — «Найкращий із навчителів», Ґуруданкар — «Даний богами». Імена Ґурудева — «Навчитель-бог» та Ґурураджа — «Навчитель-цар» має Брихаспаті — наставник богів, а Ґурудара — син Ґаруди, царя птахів, на якому літав Вішну.
Данавіра — «Богатир у пожертві». Санскр. dana — «дар», «дарування», «підношення», «пожертва». Данапаті — «Владика дарів» звався дядько Крішни (санскр. pati — «владика» тотожне укр. батько, рос. батя). Ім’я Данавіра значеннєво тотожне чоловічому імені Данашура, де шура — «воїн», «богатир», «герой». Ім’я Шура мали дід Крішни і батько дружини царя Дашаратхи; Шурасуну — «Син Шури» й Шурасена — «Сила Шури» називали батька Крішни; самих Крішну й Баладеву по діду називали Шаурі, Шаврі, тобто «Шурин», «З роду Шури».
Дашархавіра — «Герой дашархів». Дашархи, «нащадки Дашархи», кшатрійське (воїнське) плем’я, інша назва ядавів, тотожних літописним ятвягам. Цар Дашарха був предком Крішни й Баладеви; Дашарха — друга назва Двараки, острівної столиці Крішни (нинішній штат Ґуджерат на заході Індії). В іменах Крішни частий компонент Дашарха: Дашархадгіпа — «Вождь дашархів», Дашархабгарта — «Ватажок дашархів», Дашарханандана — «Нащадок дашархів», Дашарханатха — «Цар дашархів», Дашархасімха — «Лев дашархів», Дашархакулавардгана — «Примножувач племені дашархів» тощо (HN, 102).
Даявіра — «Милосердний герой». Санскр. daya — «милосердя», «співчуття» може бути жіночим іменем, наприклад, Дая — дочка ведійського божества Дакші, котра й уособлювала ці якості. Дая вживане і в індійських чоловічих іменах: Даякара — «Спочутливий», «Милосердний» та Даяшанкара — «Милосердний Шанкара» (Шанкара — інше ім’я Шіви) — імена Шіви, Даякурча — «Вмістилище милосердя» — ім’я Будди тощо (HN, 103).
Дгармавіра — «Праведний богатир», «Герой дгарми». Дгарма в індійській міфології — закон, світолад, чеснотливе життя, віра. Слово дгарма утворене від дієслівної основи dhar/dhri — «держати», «тримати». Тобто дгарма — це морально-етичні засади, на яких тримається суспільство. В індійській міфології дгарма ототожнюється з богом Ямою і його функціями судді людей і царя справедливості. У міфах Дгарма або син бога-творця Брахми, або син великого мудреця Атрі, який народився з думки Брахми. Дружинами Дгарми вважаються 10 дочок Дакші, кожна з яких уособлює якусь чесноту — віру, славу, щастя, твердість, милосердя (Дая) тощо.<399>
Існує багато чоловічих і жіночих імен з компонентом дгарма. Дгарма — батько Вішну й Крішни, а також син царя Прітхушраваса (санскр. шравас тотожне слов. слав); Дгармадатта — «Даний Дгармою», попереднє втілення царя Дашаратхи як брахмана Каравіри; Дгармадраві, «Праведновода» (пор. річкові назви на Драв в Україні і Югославії) — назва священної Ґанґи, сином якої вважається могутній воїн Бгішма (пор. укр. прізвище Бушма); Дгармаґопа — «Захисник дгарми» (пор. прізвище козака Білоцерківського полку — Василь Гопя); Дгарманабга — «Осердя дгарми», Дгарманґа — «Дгармотілий», Дгармайоні — «Дгармолонний», «Чиє лоно — дгарма» — імена Вішну; Дгармаварман, «Оборонець дгарми» — ім’я Крішни; Дгармавардгана — «Примножувач дгарми» (дієслівна основа vardh/vridh — «рости», «зростати», «збільшуватися» споріднена зі слов. волод/влад), Дгармавахана — «Чия колісниця — дгарма», імена Шіви (HN, 111–113). Імена Дгармашравас і Дгармаяшас мають однакове значення «Дгармослав». На слов’янському грунті санскр. дгарма й буддійське дгамма, очевидно, відбилося як дома, не зовсім зрозуміле дослідникам. Чоловіче ім’я Дгармасіндгу — «Сіндгу дгарми», «Ріка дгарми» цікаве тим, що Сіндгу — знаменита у ведах ріка, яка дала назву країні Сіндгу-Сінд і її жителям — сіндам, інша назва яких — сувіри. А сінди-сувіри — родичі ук<400>раїнських сіверів і кімерійців. Сіндика була в низів’ях Дніпра й на Таманському півострові (столиця — Тмуторакань, до якої прагнув новгород-сіверський князь Ігор).
Джаявіра — «Звитяжний богатир». Санскр. jaya (хінді jai) — «перемога», «переможний», «звитяжний», а також вигук перемоги, тотожний укр. хай. Ім’я Джая мали Індра, сини Крішни й Арджуни. Ім’я Джаядгваджа — «Переможний стяг» мав ще один син Арджуни, а також батько Таладжанґхи (пор. сучасні українські прізвища Талавіра, Талапінда, Талалай тощо). Джаяґопала — «Звитяжний Ґопала», де Ґопала, Ґопал — ім’я Крішни, відбите в українських прізвищах Гупал, Гупало, Гупалов, Гупалюк, Гупаленко; Джаянараяна — «Звитяжний Нараяна», де Нараяна — одне з тисячі імен Вішну; Джаядурґа — «Звитяжна Дурґа», де Дурґа — одне з імен дружини Шіви, богині-воїтельки, покровительки й захисниці міст («мати городів руських»), тотожної індійській Деві-Махеші, слов’янській Діві-Мокоші й грецькій Артеміді. Згадка про Дургу на терені України відноситься до IV ст. до н.е. Ім’я Джаядратха — «Переможна колісниця» має в «Махабгараті» цар сіндів; Вішну й Брахма мали ім’я Джаяпала — «Звитяжний оборонець», Джаярама — «Переможний Рама», де Рама — герой «Рамаяни»; Джаєшвара, «Бог перемоги» — ім’я Шіви; Джаядева, «Бог звитяги» — санскритський поет ХІІІ ст., автор «Ґітаґовінди», твору, що прославляє Крішну (HN, 165–167).