Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Сказки народов мира » Орден Жовтого Дятла [Орден Жёлтого Дятла - uk]
Орден Жовтого Дятла [Орден Жёлтого Дятла - uk] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Орден Жовтого Дятла [Орден Жёлтого Дятла - uk]

Электронная книга - «Орден Жовтого Дятла [Орден Жёлтого Дятла - uk]». Краткое содержание книги:

Монтейру Лобату — уславлений дитячий письменник Бразілії. Його книжки відомі не тільки на батьківщині, але й у всій Латинській Америці. Вони виходять дедалі в нових виданнях, перекладаються дедалі в нових країнах.
В «Ордені Жовтого Дятла» переказано цілу низку дитячих творів письменника: «Казки тіточки Настасії», «Мисливські подвиги Педріньйо», «Записки Емілії», «Кирпа» тощо.
У хатинці бабусі Бенти живе Емілія, в неї багато друзів. Крім самої бабусі і куховарки тіточки Настасії, яка пошила Емілію з ганчірок, вона має приятелів дітей: хлопчика Педріньйо та дівчинку Кирпу. А ще в неї є такі дивні і незвичайні друзі, яких, напевне, ніхто на світі не має, — учений носоріг і чудовий зубний лікар Кандим, Жоан Уяви Собі, клоун Куку та Пустикозу. Дарма, що деякі герої зроблені з ганчір’я або кукурудзяного качана (у Бразілії сільські дітлахи часто граються такими ляльками), всі вони в письменника живі і діють у справжній Бразілії з її строкатими птахами, дивовижними звірами, пишними деревами, на яких ростуть різні смачні овочі.
Отож рушаймо до Будиночка Жовтого Дятла.
Переклав Володимир Булат
Малював Валентин Чернуха
Перекладено з видання:
Монтейру Лобату. Орден Желтого Дятла. Детгиз, Москва, 1961
Португальською мовою «Sítio do Picapau Amarelo» («Будиночок Жовтого Дятла») — це ціла серія з 23-х книжок, написаних з 1921 по 1947 рік. Російське видання — це скорочений переказ окремих епізодів деяких з цих книжок. Українське видання є перекладом російського.
1 ... 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17
Перейти на страницу:

— До побачення! До побачення!

Коли гості зникли з очей, перша схаменулася Кирпа.

— Хоча б кіт Фелікс швидше прийшов! А то так сумно…

Не встигла вона промовити останнє слово, як почулося нявчання, і кіт Фелікс показався на дворі. Вигляд у нього був схвильований:

— Мерщій!.. Принц тоне…

Всі, вкрай здивовані, побігли назустріч котові.

— Як це Принц тоне, коли він риба? — запитала Кирпа.

— Адже ж його на цілий вечір витягнули з води! Він розучився плавати.

— Рятуйте! — закричала Кирпа і прожогом кинулася до річки — рятувати Принца.

Розділ четвертий

Історія кота Фелікса

Кирпі не пощастило врятувати Принца. Коли вони прибігли на берег струмочка, там нікого не було. Вирішивши, що Принц урятувався сам, Кирпа притьмом побігла назад додому: вона аж палала з цікавості, так їй кортіло послухати пригоди кота Фелікса! Кирпа посадовила кота до себе на коліна і сказала йому:

— Ви повинні розповісти нам все своє життя, геть усе. Гаразд?

— Згода! — відповів кіт. — Але тільки я, знаєте, люблю розповідати вечорами. Вдень воно якось не те.

— Тоді підіть погуляйте, а ввечері повертайтеся до нас. Домовилися?

Кіт пішов розгулювати туди й сюди по всьому садку, зловив трьох мишей і присмерком був уже біля ганку будиночка донни Бенти. Тітонька Настасія запалила в їдальні лампу і сказала: «Пора, любі!» Всі посідали навколо знаменитості. Донна Бента сіла на свій улюблений низенький стілець з підпиляними ніжками, проти онуків, які зручно вмостилися в гамаку. Емілія, звісно, теж захотіла в гамак і сіла на коліна до Кирпи. Навіть граф де Кукурудзо надумав послухати. Кирпа пожаліла бідолаху. Вона легенько змела з нього щіточкою цвіль і ткнула в куток, посадовивши при цьому в бляшанку — щоб не бруднив підлоги.

Коли всі влаштувалися, Емілія сказала:

— Починайте, сеньйоре Феліксе!

І кіт Фелікс почав розповідь:

— Був собі колись дуже знаменитий кіт, і служив він зброєносцем при маркізові де Карабасі; він був такий знаменитий, що у всьому світі не знайдете людини, яка не знала б його.

— Навіть я знаю! — радісно скрикнула Емілія. — Хоч і вважається, що коли я лялька, то значить — не людина… Я, до речі, іншої думки про себе, але це до справи не стосується… Того кота звали Кіт у Чоботях!

— Цілком правильно, дитинко, — люб’язно підтвердив кіт. — Ця видатна особа служила, повторюю, зброєносцем при маркізові де Карабасі. Дуже розумний був кіт, хитрун! Перейшов уже крізь сито й решето, самі знаєте. А потім він одружився, справді… З гарненькою рудою кицькою. І вони мали багато дітей. І так ішло це безперервне нявкання, аж доки на світ з’явився я.

— Як здорово! — зраділа Кирпа. — Значить, ви правнук чи праправнук Кота в Чоботях?

— Я його прапраправнук у п’ятдесятому коліні, — пояснив кіт Фелікс, — але я народився не в Європі, не думайте. Мій дідусь приїхав до Америки на кораблі Христофора Колумба і став американцем. Адже ви всі знаєте, хто такий був Христофор Колумб, я сподіваюся?

— Аякже! — сказав Педріньйо. — Христофор Колумб— це знаменитий мандрівник, який 1492 року відкрив Америку.

— Так, — відповів кіт, — ось із ним мій дідусь туди і приїхав. Я ще застав дідуся при житті. Це був дуже старенький дідок; він любив розповідати про свою мандрівку і як вони з Колумбом Америку відкривали.

Емілія заплескала в долоні:

— Розкажіть, розкажіть, як він розповідав! Розкажіть, як так сталося, що цей самий Колумб раптом Америку відкрив!

Кіт Фелікс відкашлявся і почав:

— Мій дідусь їхав саме на головному кораблі Христофора Колумба, що звався «Свята Марія»… їхав він у трюмі і під час усієї морської плавби не бачив нічого, крім мишей. А треба вам знати, що мишей на «Святій Марії» було більше, ніж бліх на блошливому собаці; і поки там, нагорі, моряки боролися з бурями, мій дідусь там, унизу, боровся з мишами. Понад тисячу зловив. Він так об’ївся, що вже не міг бачити навіть кінчика хвоста крихітного мишенятка. Нарешті корабель причалив до берега, дідусь піднявся на палубу і побачив під собою синє море, а напроти себе — землю, порослу високими пальмами.

— Значить, це була Бразілія! — сказала лялька. — Тут у нас все пальми та пальми, і на кожній пальмі, на самій верховині, сидить соловей-сабіа і співає.

— Побачив землю, порослу пальмами, — провадив далі кіт, не дуже задоволений, що його так часто уривають, — і на березі чимало голих індіанців, озброєних луками і стрілами. Вони дивилися на корабель так, наче побачили когось з того світу: це вперше-бо до їхнього берега причалив корабель.

1 ... 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)