Велике плавання

Повернувшись з ратуші, адмірал разом з лицарем звіряв з глобусом карти, одержані ним від Паоло Тосканеллі.

Я мало розуміюсь у картографії і бачу лиш невелику різницю між картами нюрнбержця і флорентійця, але для мандрівника вони обидві, як видно, являють велику вагу.

Лицар Бегайм, як і пан мій, адмірал, вважає, що суша займає п'ять шостих земної кулі, а вода — одну шосту. А оскільки, як каже Марко Поло, на сході простеляється величезний океан, обидва вони вважають, що західний шлях від Європи до Індії має бути коротший від східного. Коли це справді так, то можна дивуватись, що досі не знайшлось людини, яка б відважилась випробувати цей західний шлях.

Коли адмірал спитав про це лицаря, нюрнбержець із властивою йому одвертістю і щирістю відповів:

— Одне — знати щось самому, а інше — переконати в цьому інших. Ці чесні бюргери, які кидають вгору шапки, тільки я появлюся, відвернулися б од мене з ненавистю, якби я спробував втягнути їх в таку справу. Я багато зазнав у житті і вже не одважусь випробовувати долю. Саме тому, якщо вам, пане адмірал, пощастить здійснити таку подорож, я вважатиму це скоріше ділом рук божих, ніж людських, і до смерті поважатиму вас як найвидатнішу людину християнських країн…

Переконавшись, що адмірал ставиться до мене добре, я вже неодноразово намагався умовити його взяти тебе в плавання, але пан і слухати не хоче про це.

Тому я маю намір розпрощатися з ним і по його від'їзді в Палос повернутися в Геную.

Вітає тебе друг твій і брат Орніччо».