Велике плавання

— Карта, яку ви бачите на столі, і багато інших, які заховані в скринях, усі виготовлені руками мого друга Франческо Руппі. Незважаючи на його юний вік, пристрасть до моря і відкриттів примусила його полюбити це цікаве і корисне мистецтво. Він знає імена геть усіх мандрівників, а ім'я принца Енріке[19] він згадує частіше, ніж свого патрона, святого Франціска Ассізького.

— В такому разі він, напевне, чув про мене, — сказав гість, закидаючи плащ за плече і набираючи хвацького вигляду. — Я походжу з давнього роду мореплавців. І три наймогутніші королівства сперечаються зараз про те, на чиїх кораблях я вирушу розшукувати Індію.

— Як! — не міг стриматись я, щоб не вигукнути. — Отже, ви той вельможний португалець Бартоломеу Діаш[20], про якого гомонить уся Генуя і який, обійшовши мис Бур[21], зараз, кажуть, знову має намір вирушити в плавання, щоб добратись до берегів Індії?..

— Має намір! — перебив мене гість, презирливо усміхаючись. — Поки важкі португальські кораблі допнуться того південного рогу Африки, я маю намір, пливучи на захід, дістатись країни Сіпанго, а потім і західних берегів Індії!

— На захід?! — вигукнули ми всі троє одночасно.

Від хвилювання мені перехопило подих. Я глянув на Орніччо, він кивнув мені головою. Я ще раз глянув на гостя. Його червоні щоки палали. Він випростався на весь зріст, а він був на цілу голову вищий від капітана Ферфолліо, найвищої людини в Генуї.

Якби не шляхетна гідність, яка світилась у його погляді, він скидався б на актора, таким величним та округлим був порух його піднятої руки. Дві лампи горіли праворуч і ліворуч від нього, уподібнюючи нашу майстерню до сцени балагана.

А можливо, він здався мені подібним до актора тому, що тільки на підмостках я мав нагоду бачити знатних людей.

— Встаньте! — громовим голосом промовив незнайомець.

І ми всі мимоволі скорились його наказові.

— Запам'ятайте цей рік, місяць, день і годину, — вигукнув він, — бо сьогодні ви бачите перед собою обранця божого!

Наш гість після кожної фрази з розмаху, гатив рукою об стіл, обличчя його пересмикувалось, як у причинного, а в куточках закипала піна.

— Індія, Індія, — раптом голосно загукав він, — найзнаменитіші мореплавці шукають тебе на сході![22]. А поруч, перед їхніми очима, простилається чудовий океан, але ніхто не відважується звернути туди свій зір!.. Скажи, хлопче, — раптом повернувся він до мене, — тобі, я гадаю, доводилось бачити чимало карт. Що, по-твоєму, лежить на захід від Європи?

— Мені не доводилось бачити інших карт світу, ваша вельможність, — тремтячи і заїкаючись, відповів я, — крім карти Андреаса Бенінкази[23], генуезця.

— Знову генуезець! — вигукнув незнайомець. — То й що ж, на його думку, лежить на захід від Іспанії?