Велике плавання
- Автор: Шишова Зинаида Константиновна
- Год: 1965
- Язык: украинский
- Год: "Веселка"
- Переводчик: М. Мартинюк
- Жанр: Исторические приключения
Электронная книга - «Велике плавання». Краткое содержание книги:
Книга заснована на фактах і на здогадах.
З щоденника Колумба ми знаємо, що в його екіпажі були хлопчаки — корабельні юнги. Через необачність одного з них зазнала аварії «Санта-Марія» — флагманське судно флотилії.
Зінаїда Шишова дала цим невідомим юнгам імена, зв'язала їх дружбою, високим почуттям товаришування, таємницею карти.
За змалюванням характеру Колумба книга, яку ви зараз прочитаєте, не лише цікава. Вона є відкриттям у морі історії, вона сама — карта характерів людей епохи Відродження.
— На захід від Геркулесових стовпів[24], — відповів я, трохи заспокоюючись, — на картах позначені Канарські острови й Антілія, а далі простягається Море Пітьми з численними островами, далі — країна Сіпанго, а за нею — материк Азія.
— Боже, ти чуєш мене! — вигукнув гість. — У Генуї кожний хлопчисько знає про це, а коли я викладав свій план перед королями Англії і Франції[25], духівники їхні піднімали на мене хрест, як на людину, яку лихий попутав…
З усіх хлопчаків Генуї, я гадаю, один я був так добре обізнаний з картографією, але мені, звичайно, і на думку не спало перечити незнайомцеві.
— Я доберусь до Азії з заходу, — вів він далі, — я причалю у гавані Зайтун і чудовому місті Квінсай, описаному венеціанцем Марко Поло, я віднайду Золотий Херсонес і країну Офір[26], я привезу в Іспанію незліченні багатства і сам на чолі безстрашного вояцтва вирушу відвойовувати у невірних гріб господній. Але коли я здійсню все це, в усьому християнському світі не знайдеться людини, яка не уславила б ім'я адмірала Крістоваля Колона![27]
«Адмірал Крістоваль Колон, нащадок стародавніх мореплавців, — повторив я про себе. — Я це ім'я запам'ятаю на віки вічні».
Жилки набрякли на чолі нашого гостя, а руки тремтіли.
— Чи надовго ви маєте намір затриматись у Генуї, месіре[28] адмірал? — спитав синьйор Томазо більше для того, щоб дати можливість гостю вгамуватися.
— Свої справи з банком святого Георгія я вже полагодив, — сказав гість, — але я чекаю на обіцяну вами зустріч з людьми герцога. Зрештою я зможу вирушити в Нюрнберг і сам один.
— Це було б необачно, — заперечив синьйор Томазо. — На герцога в дорозі скрізь чекатимуть свіжі коні, та й узагалі тепер одному небезпечно перевалювати через гори.
— Господи, — пробурмотів гість майже у відчаї, — одну вірну людину! Дайте мені хоча б одну людину, на яку можна було б покластися і яка знала б німецьку мову. Можу я поговорити з тобою на самоті? — спитав він синьйора Томазо.
І господар, незважаючи на наші благальні знаки, негайно звелів, щоб ми вийшли з кімнати.
— Ну, як тобі подобається цей адмірал? — запитав Орніччо, спускаючись зі східців. — Я розумію, чому королі Кастілії і Леону віддали йому під керівництво всю експедицію. Він, напевне, так кричав у них в палаці, що королева сказала королю: «Дайте йому Христа ради гроші й кораблі, інакше ми обоє оглухнемо».
— Як тобі не соромно, Орніччо! — зупинив я його. — Невже ти не бачив, яке сяйво випромінювало його обличчя, коли він говорив про гріб господній.
— Можливо, господар підтягнув гноти в лампах, — сказав мій невиправний друг. — Сяйва я, правда, не помітив. Але зате я бачив, як адмірал від хвилювання зігнув у руках наш залізний прогонич, яким замикаються вхідні двері. Кожний власник балагана залюбки…
— Посоромся, Орніччо! — розгнівався я. — Невже це все, що спало тобі на думку?
— О ні, мені ще прийшло в голову, що мій дружок Франческо вже замріявся про мандри і відкриття. Але, на щастя, адмірал не справляє враження людини, що набирає команду з хлопчаків замість досвідчених і хоробрих матросів. Ні, повторюю: скоріше іграшковий кораблик вирушить у дорогу, ніж ми з тобою залишимо Геную.
Ми повернулись зовсім уже пізно; це нам дозволялось у святкові дні. В Есталено, човняра, ми взяли човен і веслували доти, доки обидва не натерли собі мозолів.
Повертаючись додому, ми гадали застати синьйора Томазо вже в ліжку, але виявилось, що у будиночку нашому повно гостей. Адмірал дочекався-таки панів з почту герцога Монтефельтро.
Молодий герцог вирушає в Нюрнберг до географа лицаря Мартіна Бегайма[29] і має намір пробути у нього понад рік, удосконалюючись у географічних і картографічних науках.
Господар наш послугував месіру Колону, звівши його з домоуправителем герцога, який дає адміралу змогу з почтом його вельможності перебратися через гори.
Про це ми довідалися з розмов наших гостей. Оскільки ніхто не звертав на нас уваги, а ми дуже хотіли спати, то нишком пробрались наверх і шурхнули в постіль.
Вже потім, крізь сон, я почув, що господар кличе Орніччо.
Чесно кажучи, мені також необхідно було спуститися вниз і допомогти моєму другові по господарству, але, бачачи моє заспане обличчя, Орніччо, усміхаючись, порадив мені виспатися за двох.
Я і не чув навіть, як він повернувся в нашу комірчину.
Розділ VII
РОЗЛУЧЕННЯ
24
Геркулесовими стовпами в давнину і середні віки називали Гібралтарську протоку. Море Пітьми — Атлантичний океан. Антілія — легендарний острів на захід від Азорського архіпелагу. Сіпанго — Японія; вперше це слово появилось на європейських картах після подорожі Марко Поло (сам Марко Поло в Японії не був).
25
Колумб свій проект ні в Англії, ні у Франції особисто не пропонував. Він на це уповноважив свого брата Бартоломе.
26
Золотий Херсонес і країна Офір — легендарні країни, де, за біблійними переказами, цар Соломон добував золото для Єрусалимського храму.
27
Італійське ім’я Крістофоро Коломбо (по-латині Хрістофор Колумбус) по-іспанськи вимовляється «Крістоваль Колон».
28
Месір — пан, мій пан (звертання, поширено в Італії).
29
Бегайм Мартін — учень Регіомонтана, одного з найвидатніших географів XV століття.