Історія польсько-українських конфліктів т.3

Священики Української Католицької Церкви на всьому Надсянні були окремим об'єктом нападів польських банд. Спочатку вороги вбивали їх підступно, ночами, пізніше нападали на церкви під час недільних богослужінь і вбивали при вівтарях, на очах усіх парафіян.

Таким чином загинув священик Орест Венгринович, пробощ містечка Сенява. Вторгнувшись до церкви під час служби, банда відрубала йому голову, вбила найстаршого сина Олександра і вкинула обидва тіла до палаючої стодоли. У 1943 році в Жукові біля Цэшанова бандити вбили священика-декана Мирона Колтунюка, голову філії товариства «Просвіта». Від польської кулі загинув також священик Ярослав Кнейчук, пробощ у Белжці. У 1944 році були замордовані пробощ Грабівця — священик Дмитро Німилович, пробощ Кжешовіц — священик Ілля Федевич, пробощ у Кінському — священик Йосиф Криса, адміністратор Кобильниці Руської — священик Григорій Сивак, адміністратор Валчишовиць — священик Лев Согора, пробощ Міротина — священик Микола Мацюк, адміністратор Волоскова — священик Володимир Радош. Мучили і вбили пробоща Сурохова — священика Михайла Плахту, вбили пробоща Карликова — священика Олексія Малярчика, вбили адміністратора Павлокоми — священика В.Лемця, загинув пробощ у Лещоватому — священик Стефан Конколовський, 80-річний пробощ Уйковиць — священик Іван Сорокевич, застрелили пробоща Радружа — священика Василя Гучка, його тіло прибили до парафіяльного паркана. Загинув від бандитської кулі Перемишльський декан і пробощ Негрибки — священик Петро Войтович, його тіло вкинули до бетонного колодязя, а дружину і сина Ярослава, студента університету, застрелили. До сучасної польської катівні у Явожні поляки вкинули приблизно 20 священиків, і жодний з них не вийшов на волю. (…)

За даними польського історика мистецтва Ришарда Бриковського поляки знищили у Надсянні й Лемківщині 200 церков історичної і культурної цінності. На території Ярославського повіту знищено церкви у місцевостях: Воля Червона (з 1752 року), Коженіца (з 1649 р.), Манастеж (з 1719 р.), Радава (з 1850 р.), Радимно (з 1910 р.); у Радимнянському повіті: Дмитровиці (з 1634 р.), Дусовці (з 1641 р.), Новий Менкіш (з 1869 р.), Орли (з XVI ст.), Лази (з 1893 р.).

Неповний перелік жертв Надсяння, вбитих польськими боївками у 1944–1945 роках

Березка — 250 Прухник — 5 Бірча — 50 Розбор — 5 Лещава — 2 Болестрашиці — 4 Пьонткова Руська — 50 Дрогоюв — 9 Руська Весь — 10 Журавіца — 5 Скоп в — 120 Воля Залеська — 7 Рушельчиці — 14 Замехов — 5 Бабіце — 6 Малковичі — 104 Яворник Руський — 50 Мацьковичі-Острув — 5 Кобильниця Руська — 27 Радимно — 5 Хотинець — 15 Уйковиці — 19 Дембно — 12 Добра — 40 Домбровка — 14 Домбровіца — 30 Каньчуга — 5 Молодич — 33 Кжечовіце — 15 Піскоровиця — 1000 Курилівка — 50 Цепліце — 25 Лежайськ — 78 Горинец — 25 Ожанна — 50 Гураєц — 155 Тарнавка — 20 Менкіш — 5 Бігалє — 50 Сурохів — 20 Коровіца — 15 Труйчице — 70 Стара Весь — 50 Ярослав — 50 Красіце — 50 Лази — 17 Негрибка — 3 Павлокома — 365 Ольшани — 10 Бахов — 30 Дубецко — 50 Крамажовка — 5 Кживча — 5