Історія польсько-українських конфліктів т.3
- Автор: Сивицкий Николай
- Серия: Історія польсько-українських конфліктів #3
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: ім. Олени Телыги
- ISBN: 966-7601-62-5
- Переводчик: Петренко Є
- Жанр: История
Электронная книга - «Історія польсько-українських конфліктів т.3». Краткое содержание книги:
Кожного, хто високо оцінив важливість і актуальність виходу в світ трьох томів книги Миколи Сивіцького «Історія польсько-українських конфліктів», просимо приєднатися до нашої сердечної вдячності п. Ярославі Барусевич та Дослідній фундації ім. О.Ольжича в СІЛА за сприяння у виданні цієї книги.
Варварські вчинки, вбивства, грабунки, виселення одвічних автохтонів з рідної землі навіки залишаться чорною сторінкою польської історії, вічною ганьбою для поляків, а особливо для тих, що з Лубна.
Филип Т. Васильовський. Українське село Лубна і його трагедія // Ярославщина і Засяння 1031–1947. — С. 481–490.
НАДСЯННЯ ПІД ТЕРОРОМ
Роки війни в Надсянні стали періодом кривавого терору окупантів, метою яких було (…) планове і систематичне винищення цілих сіл, заселених українцями, (…) які були сіллю в оці польських шовіністів. На порядку денному були доноси у гестапо на українську інтелігенцію, вбивства священиків, вчителів та інших провідних особистостей. (…)
Масово винищували населення спочатку польські комуністичні й некомуністичні банди, а потім міліція і військо, які прославилися надзвичайною жорстокістю. (…)
Характерним прикладом майбутніх стосунків може бути випадок, що стався у вересні 1939 року. Тоді до українського села Боська над Віслоком вступили німці. Один з поляків намовив хлопця з порушеннями психіки, щоб вистрелив у військових з нагана. Німці за це спалили село, застрелили пробоща М. Величка і 25 господарів. (…)
У 1940 році внаслідок доносу поляка, лісового сторожа Адама Штека з Гладишева, який проживав у Здині, гестапо арештувало пробоща Здині, священика Володимира Ардана, за звинуваченням у зберіганні револьвера та іноземної валюти. Гестапо довго тримало його у в'язниці, де його так катували, що після виходу з в'язниці він помер протягом року. У травні 1943 року (…) на полі під Диновом польська боївка вбила активіста з Павлокоми — Івана Карпу (…)
Смертельним ударом по українському Надсянню був польський терор у 1944–1946 роках, коли польські банди і місцеві польські колоністи почали масово мордувати беззахисне українське населення. Заохоченням до цього була звістка про плани виселення українців з усього Надсяння та інших українських територій, які опинились у Польщі. У всіх польських селах створювались озброєні банди, які нападали на українських селян і змушували до виїзду на територію СРСР. Коли село чинило опір проти таких провокацій, то поляки підпалювали будинки, виганяли людей і дуже з них знущались. А коли дійшло вже до вимушеного виїзду, боївки нападали на транспорти переселенців і грабували все, що ті везли з собою.
Олекса Конопацький, родом з Глудна, щоденно зустрічав утікачів з лівого берега Сяну, головним чином жінок і дітей, чиїх чоловіків і батьків убили поляки. Банди також переходили на правий берег Сяну, нападали на українські села, безкарно вбивали мешканців, грабували майно і палили будинки.
Під час нападу на Верхню Лещаву нападники пограбували село, спалили кілька хат, побили священика Федеркевича, псаломщика Найдуха і директора школи 'Степана Крента. Пізніше останнього забрали з собою, поламали йому руки і ноги, після чого у Верхній Лещаві живцем кинули у вогонь. (…)
Варварство поширювалось по всьому Надсянню і сусідніх територіях. У Бірчі поляки підпалили хату Михайла Товарницького, у якій перед цим зарізали його матір, дружину і брата… Банда з 400 осіб напала на село Грозьова, підпалила кільканадцять хат і розстріляла багато чоловіків. Цей розбійний елемент походив з польських сіл Войткова, Лещавка, Кужміна, Бірча. (…)
Про польське «геройство» у Надсянні два відомих польських автори, Щесняк і Шота, у своїй книзі <<Дорога в нікуди» пишуть:
«7 квітня 1945року польські банди «Лиса» і «Волиняка» напали на село Сянки і вбили 15українців, а їхнє майно пограбували. Напали також на Піскоровиці (Ярославський повіт) і вбили під час цього нападу 300 осіб. Під кінець 1945року на українське село Павлокома (Бжозівський повіт) напала польська диверсійна група «Вольность і Неподлеглость» (ВІН) під командуванням «Вацлава» і вбила 365 людей».
Серед організаторів і провідників польських банд були також ксьондзи, дехто з них вирізнявся просто таки нелюдською жорстокістю й аморальністю. До них належали ксьондз Францішек Журавський і ксьондз Ян Шуль. Ксьондз Журавський, колишній капелан Війська Польського, зібрав терористичну банду майже з 1000 осіб і нападав з нею на українські села. Вбивав священиків і селян, грабував майно вбитих, здійснював найогидніші злочини. Особисто вбив кільканадцять пробощів, серед них священика Анатоля Сембратовича з Бабіц, священика М. Мазура з Тарнавки, священика Івана Дем'янчика зі Скопова, священика Олексія Білика з Березки та інших. Цей польський ксьондз має на совісті близько тисячі людей, у тому числі поляків. (…)