Чоловіки, що ненавидять жінок
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millennium #1
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5354-1
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Маньяки
Электронная книга - «Чоловіки, що ненавидять жінок». Краткое содержание книги:
Сорок років загадка зникнення юної родички не дає спокою промисловому магнату, й він здійснює останню у своєму житті спробу — доручає розшук зниклої журналісту Мікаелю Блумквісту. Той береться за безнадійну справу скоріше для того, щоб відволіктися від власних неприємностей, але невдовзі розуміє: за фасадом ідилічно мирного містечка криється справжнє пекло — протягом десятиліть хтось катує та вбиває жінок. До Блумквіста приєднується Лісбет Саландер — геніальна (чи божевільна?) дівчина-хакер, чиє минуле також сповнене гірких таємниць.
Лісбет Саландер усвідомлювала, що спокійною тільки прикидається і не цілком володіє собою. Абсолютно несподіваний візит Блумквіста змусив її пережити потрясіння, якого вона ніколи раніше не відчувала у зв’язку зі своєю роботою. Вона заробляла собі на хліб, шпигуючи за людьми. Те, що вона робила для Драґана Арманського, вона, власне кажучи, не вважала справжньою роботою, швидше якимось досить трудомістким хобі.
Як вона вже давно з’ясувала, річ уся в тому, що їй подобалося копирсатися в житті інших людей і розкривати таємниці, які ті намагаються приховувати. У тій чи іншій формі вона робила це стільки, скільки себе пам’ятала. І робила це й далі до цього дня, і не тільки за завданням Арманського, але іноді й просто для власної втіхи. Це давало їй відчуття п’янкого внутрішнього задоволення, — як у складній комп’ютерній грі, лише з тією різницею, що тут мова йшла про живих людей. А зараз раптом її хобі сиділо на кухні і пригощало її бейглами. Ситуація здавалася вершиною абсурду.
— У мене є цікава проблема, — сказав Мікаель. — Скажи, коли ти збирала про мене матеріал для Дірка Фруде, ти знала, для чого його мають намір використати?
— Ні.
— Інформація про мене була потрібна тому, що Фруде, чи, точніше, його клієнт, хотів найняти мене на тимчасову роботу.
— Он воно що.
Він їй злегка посміхнувся.
— Коли-небудь ми з тобою поговоримо про моральний аспект копирсання в чужому особистому житті. Але зараз у мене абсолютно інша проблема. Робота, яку я дістав і до якої з якоїсь непояснимої причини взявся, безумовно, є найдивнішою з усіх, які мені доводилося виконувати. Лісбет, я можу тобі довіряти?
— Як це?
— Драґан Арманський говорить, що на тебе можна цілком покладатися. Але я все-таки хочу запитати тебе саму. Можу я відкривати тобі таємниці і бути впевненим у тому, що ти про них нікому не розповіси?
— Стривай. Значить, ти говорив з Драґаном. Це він послав тебе сюди?
«Я вб'ю тебе, безмозкий вірменине», — подумки пообіцяла вона.
— Ну, не зовсім. Ти не єдина, хто вміє добувати чужі адреси, і я зробив це цілком самостійно. Я пошукав тебе в розділі реєстрації за місцем проживання. Там є три жінки на ім'я Лісбет Саландер, і дві інші мені явно не підходили. Але вчора я зв'язався з Арманським, і ми мали довгу розмову. Він теж спочатку подумав, що я збираюся скандалити через те, що ти копирсалася в моєму особистому житті, але зрештою переконався, що в мене абсолютно законна справа.
— Яка?
— Як я сказав, клієнт Дірка Фруде найняв мене для роботи. Я дійшов до тієї стадії, коли мені знадобилася допомога компетентного пошуковця, швидкого, як чортяка. Фруде розповів мені про тебе, стверджуючи, що ти саме така. Він просто обмовився, і так я дізнався про те, що ти вивчала мої особисті обставини. Вчора я поговорив з Арманським і пояснив, що мені треба. Він дав добро і спробував до тебе додзвонитися, але ти так і не відповіла, тому… я тут. Якщо хочеш, можеш зателефонувати Арманському і перевірити.
Якийсь час пішов на те, щоб розшукати мобільний телефон під купою шмаття, яку Міммі напередодні допомогла їй із себе стягнути. Мікаель Блумквіст спостерігав за пошуками зніченої Лісбет, розгулюючи квартирою. Всі її меблі справляли таке враження, ніби були принесені із смітника, зате на маленькому робочому столику у вітальні він помітив вражаючий ноутбук, останнє слово техніки. На полиці стояв CD-програвач, але її зібрання дисків було скромним — жалюгідний десяток альбомів якихось груп, про які Мікаель навіть не чув, а музиканти на обкладинках нагадували вампірів з космічного простору. Він подумав, що музикою вона не надто захоплюється.
Знайшовши телефон, Лісбет переконалася, що Арманський дзвонив їй як мінімум сім разів напередодні ввечері і двічі вранці. Вона викликала його номер, а Мікаель прихилився до одвірка і став дослухатися до розмови.
— Це я… Вибач, але він був відключений… Я знаю, що він хоче мене найняти… Ні, він стоїть у мене у вітальні… — Вона підвищила голос. — Драґане, у мене похмілля, і болить голова, кінчай патякати; ти дав добро на роботу чи ні?.. Дякую.
Клац.
Крізь двері вітальні Лісбет Саландер покосилася на Мікаеля Блумквіста. Той перебирав її платівки, знімав з полиці книги і якраз натрапив на коричневу медичну пляшечку без етикетки і з цікавістю підніс її до світла. Коли Мікаель зібрався відгвинтити пробку, Лісбет відібрала у нього пляшечку. Вона повернулася на кухню, сіла на стілець і почала масажувати собі лоб. І зупинилася тільки тоді, коли Мікаель знову всівся навпроти.