Чоловіки, що ненавидять жінок
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millennium #1
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5354-1
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Маньяки
Электронная книга - «Чоловіки, що ненавидять жінок». Краткое содержание книги:
Сорок років загадка зникнення юної родички не дає спокою промисловому магнату, й він здійснює останню у своєму житті спробу — доручає розшук зниклої журналісту Мікаелю Блумквісту. Той береться за безнадійну справу скоріше для того, щоб відволіктися від власних неприємностей, але невдовзі розуміє: за фасадом ідилічно мирного містечка криється справжнє пекло — протягом десятиліть хтось катує та вбиває жінок. До Блумквіста приєднується Лісбет Саландер — геніальна (чи божевільна?) дівчина-хакер, чиє минуле також сповнене гірких таємниць.
— Правила прості, — сказала вона. — Те, про що ти говоритимеш зі мною або з Драґаном Арманським, не стане надбанням оточуючих. Ми підпишемо контракт, у якому «Мілтон сек’юриті» зобов’яжеться зберігати мовчання. Перш ніж вирішити, візьмуся я до роботи чи ні, я хочу знати, в чому вона полягає. Я збережу в таємниці все, про що ти мені розкажеш, незалежно від того, чи візьмуся я до цієї роботи, за умови, що це не має відношення до криміналу. В цьому випадку я повідомлю Драґану, а він, у свою чергу, сповістить поліцію.
— Чудово. — Він повагався. — Арманський, можливо, не зовсім розуміє, для чого я хочу тебе найняти.
— Він сказав, що тобі треба, щоб я допомогла з історичним розслідуванням.
— Так, правильно. Але я хочу, щоб ти допомогла мені вирахувати вбивцю.
Мікаелю знадобилося більше години, щоб викласти всі деталі заплутаної справи Харієт Ванґер. Він нічого не приховав. Фруде дозволив йому її найняти, а щоб зробити це, він повинен був їй цілком довіритися.
Мікаель розповів навіть про свій зв’язок із Сесілією Ванґер і про те, як виявив її обличчя у вікні Харієт. Він передав Лісбет усе, що знав про цю жінку. Глибоко в душі він сам уже почав відчувати, що Сесілія пересунулася на початок списку підозрюваних. Щоправда, він поки ніяк не міг зрозуміти, який зв’язок міг бути в Сесілії з тим першим убивством, скоєним у той час, коли вона була ще маленькою дитиною.
Закінчивши, він дав Лісбет Саландер копію списку з телефонної книжки.
Магда — 32016
Сара — 32109
РЯ — 30112
РЛ — 32027
Марі — 32018
— Що ти хочеш, щоб я зробила?
— Я вирахував Ребеку Якобссон і пов’язав її смерть з біблійною цитатою, де мовиться про спалену жертву. Її вбили, сунувши головою в догораючий вогонь, що дуже нагадує описане в цитаті. Якщо все так, як я думаю, то ми виявимо ще чотири жертви: Магду, Сару, Марі і РЛ.
— Ти думаєш, що вони мертві? Їх убито?
— Так, і це сталося в п’ятдесятих і, можливо, в шістдесятих роках. І якимсь чином усе це пов’язано з Харієт Ванґер. Я переглянув старі числа газети «Хедестадс-курірен». Єдиний жахливий злочин з прив’язкою до Хедестада, який мені вдалося знайти, це вбивство Ребеки. Я хочу, щоб ти продовжила пошуки в решті частини Швеції.
Лісбет Саландер так довго мовчала, що Мікаель нетерпляче засовався на стільці. Він уже почав підозрювати, що зробив неправильний вибір, коли вона нарешті підвела погляд.
— Добре. Я беруся до цієї роботи. Але ти повинен підписати контракт з Арманським.
Драґан Арманський роздрукував контракт, який Мікаелю Блумквісту треба було відвезти у Хедестад на підпис Діркові Фруде. Повернувшись до кабінету Лісбет Саландер, він крізь скло побачив, що вони з Мікаелем Блумквістом стоять, схилившись над її ноутбуком. Мікаель поклав руку їй на плече — він її торкнувся — і щось показував. Арманський зупинився.
Мікаель сказав щось, що, схоже, вразило Саландер. Потім вона голосно засміялася.
Арманський ніколи раніше не чув її сміху, хоча намагався завоювати її довіру кілька років. Мікаель Блумквіст знав її всього п’ять хвилин, а вона вже разом з ним сміялася.
Несподівано Арманський відчув таку пекучу ненависть до Мікаеля Блумквіста, що сам здивувався. Він попереджувально кашлянув, проходячи в двері, і поклав перед ними пластикову папку з контрактом.
О другій половині дня Мікаель устиг ненадовго заскочити до редакції «Міленіуму». Він йшов туди вперше після того, як перед Різдвом забрав звідти свої особисті речі, і такі добре знайомі сходи раптом чомусь здалися йому чужими. Код замка не змінили, і Мікаель зміг непоміченим прошмигнути в двері редакції і трохи постояти, озираючись.
Офіс «Міленіуму» мав форму літери «L». Відразу при вході містився просторий хол, для якого не знаходилося майже ніякого застосування, і вони поставили в холі диван і два крісла, щоб приймати в ньому відвідувачів. Позаду дивана були їдальня з міні-кухнею, вбиральні і дві комірки з книжковими полицями та архівом. Там був також письмовий стіл для практикантів, що змінювали один одного. Праворуч від входу йшла скляна стіна, що відокремлювала майстерню Крістера Мальма; у нього була власна фірма, що займала вісімдесят квадратних метрів і мала окремий вхід зі сходів. Зліва приблизно на ста п’ятдесяти квадратних метрах розташовувалося приміщення власне редакції, зі скляною стіною, що виходила на Ґьотґатан.