Закон України «Про судоустрій і статус суддів». Науково-практичний коментар
- Автор: Телипко Владислав Эдуардович
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Центр учбової літератури
- ISBN: 978-611-011-0141-7
- Жанр: право
Электронная книга - «Закон України «Про судоустрій і статус суддів». Науково-практичний коментар». Краткое содержание книги:
Мета коментаря — дати чітке системне уявлення про судову владу як соціально-правовий інститут, розкрити правові та організаційні проблеми її функціонування внаслідок проведення судової реформи в державі. На основі чинного законодавства, практики його застосування і досягнень юридичної науки розглядаються питання змісту, ознак, принципів, функцій та форм реалізації судової влади, статусу та особливостей формування суддівського корпусу, порядку побудови судової системи України.
Видання розраховано на суддів та працівників суду, прокурорів, працівників інших правоохоронних органів, студентів, аспірантів і викладачів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також усіх, хто цікавиться питаннями судоустрою і проблемами організації судової влади на теренах України.
1. Особа, яка відповідно до цього Закону не може бути включена до списку народних засідателів, але включена до нього, увільняється від виконання обов'язків народного засідателя головою відповідного суду.
2. Від виконання обов’язків народного засідателя головою відповідного суду увільняються:
1) особи, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, у відпустці по догляду за дитиною, а також які мають дітей дошкільного чи молодшого шкільного віку або утримують дітей-інвалідів, інших хворих або членів сім’ї похилого віку;
2) керівники та заступники керівників органів місцевого самоврядування;
3) особи, які через свої релігійні переконання вважають для себе неможливою участь у здійсненні правосуддя;
4) інші особи, якщо голова суду визнає поважними причини, на які вони посилаються.
3. Особи, зазначені в частині другій цієї статті, увільняються від виконання обов’язків народного засідателя за їхньою заявою, поданою до початку виконання цих обов’язків.
4. Увільнення від виконання обов’язків народного засідателя внаслідок відводу (самовідводу) у конкретній справі здійснюється в порядку, встановленому процесуальним законом.
Підстави для звільнення від виконання обов’язків народного засідателя можна класифікувати на дві групи. До першої групи належать обставини, згідно з якими особа не включається до списків народних засідателів і безумовно не може брати участь у справлянні правосуддя незалежно від її бажання. До другої — обставини, відповідно до яких особа звільняється від виконання обов’язків народного засідателя за її проханням.
Не підлягають включенню до списків народних засідателів громадяни:
1) визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними;
2) які мають хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов’язків народного засідателя;
3) які мають не зняту чи не погашену судимість;
4) народні депутати України, члени Кабінету Міністрів України, судді, прокурори, працівники органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів, військовослужбовці, працівники апаратів судів, інші державні службовці, адвокати, нотаріуси;
5) громадяни, які досягли шістдесяти п’яти років;
6) особи, які не володіють державною мовою.
Особа, включена до списку народних засідателів, зобов’язана повідомити суд про обставини, що виключають можливість її участі у справлянні правосуддя.
Українське законодавство визначає широке коло осіб, які не підлягають включенню до списків народних засідателів та присяжних за станом здоров’я. По-перше, до них належать громадяни, визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними, і по-друге, особи, які мають хронічні психічні або інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов’язків присяжного.
Така заборона дозволяє уникнути труднощів у судовому процесі при спілкуванні з психічно неврівноваженими людьми і, найголовніше, запобігти винесенню неправосудного вердикту. Звичайно ж особа, хвора на психічне захворювання, яка перебуває на обліку в психоневрологічному диспансері, але не визнана судом недієздатною, об’єктивно не в змозі виконувати обов’язки народного засідателя чи присяжного. Психоневрологічні диспансери повинні надавати органам, що складають списки народних засідателів та присяжних, інформацію про осіб, котрі перебувають на обліку в диспансері.
Досить проблематичною вбачається участь у судовому засіданні в якості народних засідателів сліпих. Фактично ці особи не можуть повноцінно виконувати обов’язки народних засідателів. Участь у здійсненні правосуддя таких осіб, на наш погляд, суперечить принципу безпосередності (ст. 257 КПК України). Тому більш доцільним видається безумовне звільнення таких громадян від виконання обов’язків народних засідателів. Хоча не може бути виключена можливість того, що згодом, при відповідному рівні розвитку техніки, ця категорія осіб може бути допущена до виконання обов’язків народних засідателів.
Складнішою є справа з німими або глухими. Саме цим громадянам необхідні спеціальні умови для повноцінного спілкування — слухові апарати, перекладач для глухонімого і т. д. При виконанні цих умов глухі та німі можуть успішно виконувати обов’язки народних засідателів.
До списків народних засідателів не включаються громадяни, стосовно яких проводиться дізнання, досудове слідство чи судовий розгляд кримінальної справи, або такі, що мають незняту або непогашену судимість. Чинна норма закону дозволяє лише тимчасово виключати обвинувачених, підозрюваних і підсудних з числа потенційних народних засідателів. Якщо згодом стосовно них буде припинено кримінальне переслідування або вони будуть виправдані судом, то вони можуть бути народними засідателями.