Діти Дюни
- Автор: Херберт Фрэнк
- Серия: Дюна #3
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-7665-9
- Переводчик: Наталя Михаловська
- Жанр: Космическая фантастика
Электронная книга - «Діти Дюни». Краткое содержание книги:
— Випробовуєш наше терпіння, хлопче, — промовив Намрі. — Чи це те місце, де ти хотів би померти?
Однак Галлек стримав його, простягнувши руку.
— По-перше, я не хлопець, — відповів Лето й зробив перший знак при своєму правому вусі. — Ти мене не вб’єш. Я наклав на тебе тягар води.
Намрі витяг свій крис-ніж із піхов.
— Я нічого тобі не винен!
— Утім, Бог створив Арракіс, щоб тренувати вірних, — промовив Лето. — Я не лише продемонстрував вам свою віру, але й дав змогу усвідомити ваше власне існування. Життя вимагає диспуту. Вам дано змогу знати — завдяки мені! — що ваша дійсність відрізняється від усіх інших, тому ви знаєте, що живете.
— Непоштивість — це небезпечна гра зі мною, — сказав Намрі, тримаючи крис-ножа напіввитягненим.
— Непоштивість — найнеобхідніший складник релігії, — відповів Лето. — Не кажучи вже про її значення у філософії. Непоштивість — це єдиний доступний спосіб випробувати наш Усесвіт.
— То ти думаєш, що розумієш Усесвіт? — спитав Галлек, звільняючи місце між Лето й Намрі.
— Та-ак, — сказав Намрі, а в його голосі була смерть.
— Всесвіт може збагнути лише вітер, — промовив Лето. — Немає могутнього сидіння для розуму, що мешкає у нашому мозку. Творіння — це відкриття. Бог відкрив нас у Порожнечі, бо ми рухалися на тлі, яке Він уже знав. Стіна була порожньою. Тоді наступив рух.
— Граєш у піжмурки зі смертю, — перестеріг Галлек.
— Але ж ви обидва — мої друзі, — відповів Лето й повернувся обличчям до Намрі. — Коли ти пропонуєш кандидатуру Друга своєї Січі, хіба ж ти не вбиваєш яструба й орла, як жертви? І хіба ж не є відповіддю на це: «Бог посилає кожному чоловікові його кінець, таких яструбів, таких орлів і таких друзів?»
Рука Намрі зіслизнула з ножа. Клинок ковзнув назад до піхов. Намрі вирячив очі на Лето. Кожна січ тримала свій ритуал укладення дружби в таємниці, але це була вибрана частина цього ритуалу.
Проте Галлек спитав:
— Чи це місце твого кінця?
— Я знаю, що тобі необхідно почути від мене, Ґурні, — сказав Лето, придивляючись до гри надії та підозри на потворному обличчі. Торкнувся своїх грудей: — Ця дитина ніколи не була дитиною. Мій батько живе в мені, але він — не я. Ти його любив, а він був хороброю людиною, діяння якої переповнили високі береги. Він прагнув замкнути цикл воєн, проте не врахував руху нескінченності, вираженого в житті. Це Раджія! Намрі знає. Цей рух може побачити кожен смертний. Будь обережним зі шляхами, що звужують майбутні можливості. Такі шляхи скеровують тебе з нескінченності в смертельні пастки.
— Що мені необхідно від тебе почути? — спитав Галлек.
— Він просто грається словами, — промовив Намрі, але в його голосі було сильне вагання, сумніви.
— Я уклав союз із Намрі проти мого батька, — сказав Лето. — А мій батько в мені уклав союз із нами проти того, що зроблено з нього.
— Як? — зажадав Галлек.
— Бо те, що я приношу людству, — це amor fati[29], акт найвищого самоконтролю. У цьому Всесвіті я вибираю союз проти кожної сили, що приносить людству приниження. Ґурні! Ґурні! Ти народився і виріс не в пустелі. Твоя плоть не знає правди, про яку я кажу. Але Намрі знає. На відкритій місцевості один напрямок не гірший за інший.
— Я все ще не почув того, що мушу почути, — буркнув Галлек.
— Він висловлюється за війну й проти миру, — сказав Намрі.
— Ні, — заперечив Лето. — Мій батько теж не висловлювався проти війни. Але гляньте, що з нього зробили. Мир у цій Імперії має лише одне значення. Це утримування єдиного способу життя. Вам наказано бути задоволеними. Життя на всіх планетах мусить бути одностайним, як установив Імперіальний Уряд. Головною метою священницьких студій є знаходження правильних форм людської поведінки. Тому вони вдаються до слів Муад’Діба! Скажи мені, Намрі, ти вдоволений?
— Ні. — Ці слова вирвалися назовні щиро й спонтанно.
— Отже, ти блюзнірствуєш?
— Звичайно, ні!
— Але ти невдоволений. Бачиш, Ґурні? Намрі довів нам це. Жодне питання, жодна проблема не мають єдино правильної відповіді. Слід дозволити розмаїття. Моноліт нестабільний. Чого ж ти вимагаєш від мене єдино правильного речення? Чи такою має бути міра твого монструального судження?
— Ти змушуєш мене вбити тебе? — спитав Галлек, а в його голосі бриніла мука.
29
Любов до долі — вислів, який вживав у своїх творах Ф. Ніцше.