Діти Дюни
- Автор: Херберт Фрэнк
- Серия: Дюна #3
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-7665-9
- Переводчик: Наталя Михаловська
- Жанр: Космическая фантастика
Электронная книга - «Діти Дюни». Краткое содержание книги:
Ірулан різко повернулася обличчям до Алії, перш ніж вона встигла заговорити:
— Аліє! Якщо ми зламаємо наше слово… — Вона дозволила запасти хвилинній тиші, тоді як Алія, посміхаючись, обдумувала потенційний гнів Великих Домів на Асамблеї Фафрилаха, деструктивні наслідки невіри в Атрідівську честь, втрату релігійної віри, всі великі й малі будівельні блоки, що валитимуться один за одним.
— Це повернеться проти нас, — запротестувала Ірулан. — Усю віру в пророцтва Пола буде знищено. Це… Імперія…
— Хто посміє сумніватися в нашому праві вирішувати, що є злом, а що добром? — солодким голосом спитала Алія. — Це ми посередники між добром і злом. Мені досить проголосити…
— Ти не можеш цього зробити! — протестувала Ірулан. — Пам’ять про Пола!
— Є лише одним зі знарядь Церкви та Держави, — промовила Ганіма. — Не кажи дурниць, Ірулан.
Ганіма торкнулася крис-ножа при своєму поясі та глянула на Алію.
— Я неправильно оцінила свою мудру тітоньку, Регентку всього Святого в Муад’Дібовій Імперії. Я справді неправильно тебе оцінила. Приваблюй до нашої вітальні Фарад’на, якщо хочеш.
— Це нерозсудливо, — благала Ірулан.
— Ти погоджуєшся на заручини, Ганімо? — спитала Алія, ігноруючи Ірулан.
— На моїх умовах, — відповіла Ганіма, все ще тримаючи руку на ножі.
— Я вмиваю руки, — сказала Ірулан, справді потерши долоні. — Я була б схильна до справжніх заручин, які б загоїли…
— Ми з Алією завдамо тобі рани, яку значно складніше загоїти, — промовила Ганіма. — Ведіть його швидко, якщо прийде. Можливо, він так і зробить? Чи він запідозрить дитину мого ніжного віку? Розплануємо формальну церемонію заручин, що вимагатиме його присутності. Нехай там буде можливість для мене побути з ним наодинці… хвилину чи дві.
Ірулан здригнулася від доказу того, що Ганіма була фрименкою, а фрименські діти нічим не відрізнялися від дорослих у цій страшній кровожерливості. Врешті-решт, вони були призвичаєні добивати поранених на полі бою, звільняючи від цього обов’язку жінок, аби вони могли збирати тіла й відносити їх до чавильні. А Ганіма, розмовляючи голосом фрименської дитини, громадила одне жахіття на інше завдяки вивченій зрілості її слів і древньому почуттю вендети, що витало довкола неї як аура.
— Готово, — промовила Алія, намагаючись не видати голосом і виразом обличчя своєї радості. — Приготуємо формальну карту заручин. Їх засвідчать підписами зібрані представники Великих Домів. Фарад’н не сумніватиметься…
— Сумніватиметься, але приїде, — сказала Ганіма. — І матиме охоронців. Та хто подумає охороняти його від мене?
— Заради любові до всього, що намагався зробити Пол, — запротестувала Ірулан, — надаймо смерті Фарад’на принаймні видимості нещасного випадку чи результату замаху зовнішніх ворогів.
— Я охоче покажу закривавлений ніж своїм побратимам, — відповіла Ганіма.
— Аліє, я тебе благаю, — промовила Ірулан. — Відкинь це нерозважне шаленство. Проголоси проти Фарад’на канлі, що завгодно, але…
— Нам непотрібне формальне оголошення вендети проти нього, — заявила Ганіма. — Уся Імперія знає, як ми мусимо почуватися. — Торкнулася рукава своєї одежі. — Носимо жовтий траур. Коли я зміню його на чорну барву фрименських заручин, хіба це когось ошукає?
— Молюся, щоб ошукало Фарад’на, — промовила Алія, — а делегати Великих Домів, яких ми запросимо, стануть свідками…
— Кожен із цих представників обернеться проти вас, — сказала Ірулан. — Ти це знаєш.
— Чудово, — погодилася Ганіма. — Ретельно обирай цих делегатів, Аліє. Це мають бути ті, яких ми пізніше без клопоту позбудемось.
Ірулан розпачливо здійняла руки, повернулася і побігла геть.
— Слід пильно за нею стежити, щоб не попередила племінника, — зауважила Ганіма.
— Не треба вчити мене, як влаштовувати змови, — промовила Алія. Обернулася і пішла слідом за Ірулан, але повільніше. Охоронниці, що чекали ззовні, та порадниці потяглися за нею, як крупинки піску, втягнуті у здійнятий хробаком вир.
Коли двері зачинилися, Ганіма сумно похитала головою і подумала: «Так, як ми й думали з бідним Лето. Підземні боги! Хотіла б я, щоб тигр убив мене замість нього».
Багато сил прагнуло здобути контроль над близнятами-Атрідами, а коли оголосили про смерть Лето, то цей рух змов і контрзмов ще більше посилився. Зауважте відносність мотивацій: Сестринство побоювалося Алії, дорослої Гиді, але досі прагнуло тих генетичних рис, носіями яких були Атріди. Церковна ієрархія Ауквафу й Хаджу вбачала лише владу, яку давав контроль над спадкоємцями Муад’Діба. ДАПТ хотів прокласти собі дорогу до багатств Дюни. Фарад’н і його сардаукари шукали способу повернути славу Дому Корріно. Космічна Гільдія боялася рівності Арракіс=меланж: без прянощів неможлива навігація. Джессіка хотіла виправити те, що стало наслідком її непослуху Бене Ґессерит. Мало хто питав близнят про їхні плани, аж доки не стало надто пізно.