Смутна доба
- Автор: Смоленчук Микола
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Імекс-ЛТД
- ISBN: 978-966-189-389-3
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Смутна доба». Краткое содержание книги:
Автор в популярній формі з історичних та особистих позицій висвітлює політичні події, які розгортаються на широких теренах від древнього Афону до Варшави, Києва та Москви, демонструє шлях становлення українського суспільства в епоху середньовіччя, особливості протистояння християнських концесій, роль Запорізького козацтва, як потужної сили, що стає провідною верствою українського народу в боротьбі за збереження його ідентичності на історичній арені Європи. Яскраво показує побут та соціальні відносини в середовищах різних культур і народів, вводячи поряд з історичними особами І.Вишенського, П. Сагайдачного, І. Борецького, К. Острозького, царських і королівських родин Польського та Московського дворів образи вигаданих персонажів. Історія пригод, палкого романтичного кохання молодого козака Тимоша і дівчини Долі розкриває широку панораму духовного і культурного життя України, проводячи читача вуличками хутірського Суботова, гетьманського Чигрина і величного Києва, який поступово повертає собі славу древньої православної столиці.
Коло управи братства тепер щодня товклися зіваки, сповідаючись побачити найближчу до Бога людину з краю, де тіло Хрестове.
Левко хвалився дружині, що коло патріарха він навчився терпінню. Людина непосидюча за вдачею, він тепер не мав ні хвилини спокою.
— Патріархові припало до вподоби наше місто, тому й не їде далі!..
У те повірили кияни, приємно вражені такою високою оцінкою їхнього міста.
Патріарх затримався у Києві на увесь великий піст, відвідування ним більшості міських церков було швидше всього ширмою.
Справа ховалась далеко глибше. Феофан, ознайомившись з обстановкою, без вагань погодився здійснити майже неможливе — відновити православну ієрархію на Україні. Які могли бути вагання у намісника Бога на землі?! Протосинкел Никифор, подвиг якого ще був живим у пам'яті віруючих, став для патріарха взірцем і погодився він, як твердять деякі історики, може, ще в Москві.
На Україні, приналежній до східної віри з часів Київської Русі, сьогодні лишився один православний єпископ. Перемишльська кафедра десятиліття лишалась незаміщеною. Такого Феофан, патріарх вселенської церкви, допустити не міг, навіть якщо те коштувало б йому життя.
У вузькому колі братчиків він сказав:
— Все, що від мене залежатиме, мною буде зроблено. Не обмежую вас і часом. В ім'я Божої справи люди на хрест Ідуть. Але робіть усе, не порушуючи церковних канонів і в таємниці, щоб єзуїти не завадили нам...
Найскладнішим виявилось провести з'їзд духовенства митрополії для визначення кандидатур ієрархів. З метою конспірації з'їзду вирішили скликати його на престольне свято Печерського монастиря — день Успіння.
Довго не зважувалися збирати верхнє духовенство у Києві, та гетьман поручився, що безпеку забезпечить. Престольне свято провідного в митрополії монастиря завжди було людним і тривалим, це і вирішив використати Сагайдачний.
Київські братчики підтримали гетьмана.
Підготовкою до відновлення православної ієрархії займалося Київське братство, воно проводило і відбір кандидатів на єпископів. Сагайдачний з козаками став збройною силою братства. Гетьман також допомагав справі матеріально, але очолював проведення операції не він.
Проте гетьман брав участь у таємних нарадах, літопис пастиря Густинського згадує між представників від різних країв України і Сагайдачного. Очолювали здійснення відновлення православної ієрархії представники від різних областей — Волинської, Подольської, Підгірської, Покутської, Підляської, Литовської і Української.
Кандидатів в архієреї висували всі приїжджі.
Історики пишуть, що ролі Сагайдачного у відновленні православної ієрархії не можна перебільшувати, то була велика колективна робота. Авторові видається, що ключову роль відіграв Іов Борецький. Недарма ж він чомусь раптово передав школу Касіяну Саковичу, постригся в монахи і одразу став ігуменом Михайлівського монастиря.
Такий швидкий службовий ріст Іова Борецього наводить на думку, що поновлення ієрархії на Україні глибоко продумана робота київських братчиків, які врахували навіть гіркий досвід з митрополитом Рогозою і підготували собі кандидата в митрополити.
Михайло Грушевський писав, що патріарх Феофан «протягом осені і зими 1620 року в різних місцях у великому секреті посвятив митрополита п'ятьох єпископів на всі владицтва українські й білоруські».
Щось не так у цих датах, та про це на своєму місці.
Цецора
Трапилося це одразу після його закінчення колегіуму в польському Ярославлі, де Богдан вивчав латинь. Прибув посланець від батька з наказом негайно прибути до Суботова, хоча юнак мав інші плани — його запросив на літо до свого маєтку хрещений батько князь Сангушко.
— Чого б це йому я став потрібен? — дивувався Богдан, але перечити не посмів — була то воля батька.
Разом із посильним поскакали до Львова, а звідти — на покордоння. Богдан уже доросла людина, батько без поважних причин його б не викликав.
Коли досягли Кам'янки, яку перерізав милий Тясмин, тьохнуло серце, то були милі краї його дитинства.
Покордоння як завше нуртувало — скакали у степ козацькі чати, населення повсякчас готове було до відбиття татарського наскоку, а в придорожній корчмі можна було дізнатися про новини, які відбувалися у цілому світі. Поблизу Умані мало не лишилися без коней.