Пожежник
- Автор: Хилл Джо
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: ТОВ «Видавнича група КМ-БУКС»
- ISBN: 978-617-7489-78-7
- Переводчик: Евгений Гирин
- Жанр: Триллеры
Электронная книга - «Пожежник». Краткое содержание книги:
Гарпер стиснула губи, зі свистом видихнувши. Він говорив про спогади, не про примар.
Його погляд ковзнув назад, до відчиненої заслінки збоку печі, і вона подумала: «Запитай його про побачене — запитай його про обличчя». Та інстинкт обережності завадив їй. Вона подумала, що якщо тиснути на нього зараз, він клеїтиме дурника, вдаватиме, що гадки не має, про що вона балакає. Та й були, зрештою, інші, нагальніші справи.
— Ти ледь торкнувся до кави, — нагадала вона. — Вона вже охолола.
— Це легко виправити, — відказав він, здійнявши бляшаний кухоль лівою рукою.
Золотаві ієрогліфи, які вкривали його драконячу луску, засяяли й почали миготіти. Рука Пожежника обернулася на чашу полум’я. Він повільно обертав кухоль пальцями, і його вміст почав парувати.
— Як би мені хотілося, щоб існували ліки від твоєї безсоромної хвалькуватості, — промовила Гарпер.
— Що, гадаєш, я зараз вимахуюсь? Це ще нічого. Учора, прикутий до ліжка, я конав від нудьги не менше, ніж від забитих ребер, і навчився пукати кільцями трьох різних кольорів. Ось це було вражаюче.
— Не натішуся, що комусь кінець світу таки приносить задоволення.
— З чого ти взяла, що світу надходить кінець? — У його голосі прозвучав непідробне здивування.
— Як на мене, то все це скидається на кінець світу. П’ятнадцять мільйонів людей заражені. Мейн тепер подібний до Мордору — смуга отруйного попелу на сотню миль завширшки. У Південній Каліфорнії справи ще гірші. З того, що я чула, тамтешній південь палав від Ескондідо до Санта-Марії.
— Бляха. Знав же, що не варто відкладати мандрівку на «Юніверсал Студіос».
— І чим саме кінець світу видається тобі кумедним?
— Та всім. Особливо пихатою думкою, що світу настає кінець, лише тому, що люди можуть не дожити до кінця цього сторіччя. Як на мене, ми ніколи достатньо не цінували того, що спромоглися вижити в минулому столітті. Людство гірше за мух. Якщо бодай одна зсохла грудка тельбухів переживе полум’я, ми обступимо її, мов сарана. Будемо чубитися, кому вона належить, і продаватимемо найдухмяніші шматки заможнім та довірливим. Ти боїшся, що настає кінець часів, тому що навколо нас — смерть і руйнування. Але, сестро Вілловз, хіба ж ти не знаєш? Смерть і руйнування — то улюблена екосистема людини. Читала колись про бактерії, які процвітають у жерлах вулканів, прямісінько на краєчку киплячої породи? Ото ми. Людство — це мікроб, який процвітає на самому краю катастрофи.
— Кому випадає слухати ці твої промови, коли мене нема поряд?
Він зайшовся реготом, тоді згорбився і скривився у гримасі.
— Смерть від сміху в теорії звучить романтичніше, ніж воно є насправді.
Вона розвернулася до нього й схрестила ноги, наче готуючись до медитації.
— Навчи мене того, що вмієш.
— Що? Ні. Не можу. Марно питати мене, як я це роблю. Я й сам до пуття не розумію. Я не зможу навчити, бо навіть не знаю, чого тут вчити.
— Господи, але ж і кепське з тебе брехло.
Він поставив миску з вівсянкою на підлогу.
— Це було гидко. Наче пасту жувати. Мені б ліпше жилося, якби я жуків з-під каміння собі шкрябав. Є в тій твоїй торбі щось зі знеболювального? Треба щось потужне, щоб вирубати мене. Останні три дні я не спав довше десяти хвилин поспіль.
Вона підвелася й почала копирсатися у полотняній торбині, що стояла на підлозі. Звідти видобула два слизькі пластикові мішечки «Адвілу».
— Усе, чим я можу зарадити. Треба чекати щонайменше шість годин, перш ніж приймати знову...
— Іменем святого піхвонаштрикувача, що це ще таке? — прокричав він. — «Адвіл»? Просто «Адвіл»? Ніяка ти не медсестра. Ти справжнісінький кат.
— Я у відчаї, містере Руквуд. Бачиш отой малий пакет для покупок? У ньому аптечка першої допомоги. А там — більш аніж половина всіх медичних препаратів, які я маю для догляду за ста п’ятдесятьма людьми, враховуючи коматозного пацієнта похилого віку, в чиєму черепі просвердлено діру з чверть дюйма.
Він подивився на неї виснаженим, змученим поглядом.
— Тобі потрібні препарати та інше.
— Ти собі навіть не уявляєш. Пластир. Морфін. Антибіотики. Бісова купа пов’язок проти опіків другого ступеня. Антигістамінні. Кардіодефібрилятор. У Норми Гілд ревматоїдний артрит, тож холодного ранку вона заледве може руки розігнути. Їй потрібен «Плаквеніл»[95]. Майкл діабетик, і за десять днів інсуліну для нього вже не стане. У Нельсона Гайнріха високий тиск, тож...
— Так, так, гаразд. Я зрозумів. Хтось має грабонути аптеку.
— Хтось має грабонути карету швидкої.
95
«Плаквеніл» (англ. «Plaquenil») — одна з торгових марок, під якими продається медичний протиревматичний препарат гідроксихлорохін, який застосовується прерорально.