Чоловіки, що ненавидять жінок
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millennium #1
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5354-1
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Маньяки
Электронная книга - «Чоловіки, що ненавидять жінок». Краткое содержание книги:
Сорок років загадка зникнення юної родички не дає спокою промисловому магнату, й він здійснює останню у своєму житті спробу — доручає розшук зниклої журналісту Мікаелю Блумквісту. Той береться за безнадійну справу скоріше для того, щоб відволіктися від власних неприємностей, але невдовзі розуміє: за фасадом ідилічно мирного містечка криється справжнє пекло — протягом десятиліть хтось катує та вбиває жінок. До Блумквіста приєднується Лісбет Саландер — геніальна (чи божевільна?) дівчина-хакер, чиє минуле також сповнене гірких таємниць.
— Ребека Якобссон, — ні секунди не вагаючись, сказав Хенрік Ванґер. — Її ім’я не з тих, що швидко забуваються, щоправда, чути про неї мені не доводилося вже багато років.
— Але про вбивство вам відомо?
— Ще й як відомо! Ребеці Якобссон було двадцять три або двадцять чотири, коли її вбили. Це, мабуть, трапилося… так, точно, сорок дев’ятого року. Провадилося дуже ретельне розслідування, в якому я навіть сам трохи брав участь.
— Ви? — здивовано вигукнув Мікаель.
— Так. Ребека Якобссон працювала в нашому концерні секретаркою. Вона була дуже гарна і мала великий успіх. Але чому ти раптом про неї запитуєш?
Мікаель не знав, що говорити. Він устав і підійшов до вікна.
— Сам гаразд не знаю. Хенріку, можливо, я дещо знайшов, але мені необхідно спершу все гарненько обдумати.
— Ти натякаєш на те, що між Ребекою і Харієт може бути якийсь зв’язок? Між їх випадками минуло близько сімнадцяти років.
— Дайте мені подумати. Я загляну завтра, якщо вам стане трохи краще.
Але наступного дня Мікаель із Хенріком Ванґером не зустрівся. Близько години попівночі він усе ще сидів за кухонним столом, читаючи Біблію Харієт, і раптом почув шум машини, що мчала через міст. Покосившись у кухонне вікно, він побачив, як промайнули блакитні вогні «швидкої допомоги».
Сповнений недобрих передчуттів, Мікаель вискочив на вулицю і кинувся слідом за нею. Машина зупинилася біля будинку Хенріка Ванґера. На першому поверсі скрізь горіло світло, і Мікаель відразу зрозумів: щось трапилося. Він двома стрибками подолав сходи, що вели в дім, і зіштовхнувся з розхвильованою Анною Нюґрен.
— Серце, — сказала вона. — Він розбудив мене і поскаржився на болі в грудях, а потім упав.
Мікаель обійняв добру домоправительку, і тут з будинку винесли ноші, на яких лежав з виду вже бездиханний Хенрік Ванґер. Слідом з’явився дуже занепокоєний Мартін Ванґер. Він уже встиг лягти спати, коли йому зателефонувала Анна, і тепер був у капцях босоніж і з незастебнутою ширінькою. Мартін нашвидку привітався з Мікаелем і звернувся до Анни:
— Я поїду в лікарню. Зателефонуйте Бірґерові і Сесілії. І повідомте Діркові Фруде.
— Я можу сходити до Фруде, — запропонував Мікаель.
Анна вдячно кивнула.
Після півночі зазвичай приходять не з добрими вістками, думав Мікаель, притуляючи палець до дзвінка. Збігло кілька хвилин, перш ніж у дверях з’явився заспаний адвокат.
— У мене погані новини. Хенріка Ванґера щойно відвезли до лікарні. Схоже, інфаркт. Мартін просив повідомити вас.
— О Боже, — сказав Дірк Фруде.
Він поглянув на наручний годинник і розгублено додав:
— П’ятниця, тринадцяте…
Коли Мікаель повернувся до себе додому, було пів на третю попівночі. Він трохи повагався, але вирішив відкласти розмову з Ерікою.
Тільки о десятій ранку, попередньо переговоривши по мобільному телефону з Дірком Фруде і переконавшись у тому, що Хенрік Ванґер як і раніше живий, він зателефонував Еріці й повідомив, що нового співвласника «Міленіуму» відвезено до лікарні з інфарктом. Як і слід було сподіватися, цю новину вона сприйняла з великим душевним болем і занепокоєнням.
А пізно ввечері до Мікаеля прийшов Дірк Фруде і детально розповів про стан Хенріка Ванґера.
— Він живий, але справи його кепські. Він переніс серйозний інфаркт, а крім того, підхопив якусь інфекцію.
— Ви його бачили?
— Ні. Він лежить в реанімації, коло нього сидять Мартін і Бірґер.
— Шанс є?
Дірк Фруде непевно повів рукою:
— Інфаркт він пережив, а це завжди добра ознака. Хенрік, загалом-то, досить міцний здоров'ям. Але він старий. Подивимось.
Вони трохи посиділи мовчки, роздумуючи над тим, яке нетривке людське життя. Мікаель налив кави. Дірк Фруде виглядав пригніченим.
— Я змушений запитати, що ж тепер буде, — сказав Мікаель.
Фруде підняв на нього очі:
— Умови вашої роботи не змінюються. Вони обумовлені в контракті, який діє до кінця року, незалежно від того, чи буде живий Хенрік Ванґер. Вам немає про що турбуватися.
— Я не турбуюся про умови і мав на увазі зовсім інше. Мене цікавить, перед ким мені звітувати за його відсутності.
Дірк Фруде зітхнув:
— Мікаелю, ви не гірше за мене знаєте, що вся ця історія з Харієт для Хенріка була чимось на кшталт хобі.
— Не скажіть.
— Що ви маєте на увазі?
— Я виявив нові обставини, — сказав Мікаель. — Частково я вчора проінформував про них Хенріка. Боюся, що це могло спровокувати інфаркт.