Тривожний місяць вересень
- Автор: Смирнов Виктор Васильевич
- Год: 1974
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- Жанр: Боевики
Электронная книга - «Тривожний місяць вересень». Краткое содержание книги:
По мотивам роману в 1976 р. на студії Довженка знято фільм.
Станкач замовкає.
Другий бандит уже десь метрів за двадцять від чагарників. Бігти мокрим піском важко. Це той, великий, високий на зріст; отже, біля кулемета був Семенко. Вичікую і б’ю рівною, довгою чергою по горизонталі, уздовж сизої смуги чагарників, куди біжить бандит. Він сам вривається у чергу. Тулуб пірнає у верболіз, а чоботи залишаються на піску. Так вони, чоботи, й лежать, широко розкидавшись, носками в різні боки.
Станкач задрав ствол у небо. Кулеметник навалився грудьми на приклад, вчепився у великий подвійний короб із стрічкою. Шапка з нього злетіла, голова, кругла, мишача, коротко обстрижена. Не ворушиться.
Переношу кулемет. Як там Глумський? Лебідка стоїть посеред шляху, стоїть спокійно, немовби вона народилася й виросла під стукіт кулеметних черг.
Глумський, Попелеико і Валерик лежать у кюветі. Не стріляють, прислухаються. У верболозі також мовчать. Обслуга станкача загинула у них на очах. Вони намагаються збагнути, в чому річ.
Я трохи піднімаюся.
— Глумський? — гукаю що є сили. — Вони там, у кущах! Відрізайте! По лугу, по лугу! Їх четверо!
Тепер мене помітили. З верболозу по горбу вдарили автомати. Але «шмайсер» зручний тільки у ближньому бою. Кулі летять дуже розсіяно, посвистують збоку. Незабаром стрілянина вщухає.
Бачу, як Валерик, підстрибуючи, мчить лугом. Матроські стрічки в’ються за ним, як стрижі. Він зрозумів мене і намагається обійти острівець верболозу з тилу, щоб відрізати його від зеленої густої чагарникової смуги, що тягнеться вздовж берега.
Трава чіпляється за широкі флотські кльоші. Валерик оступається, падає. І саме вчасно, бо з верболозу уже по ньому стріляють. Але за морячком уже біжать Попеленко й Глумський.
А де ж Маляс? А… У високій траві, на лузі, застигла темна закарлючка, схожа на кому. То зіщулився Маляс. Карабіна він підняв дулом угору і не дивлячись смикав затвор, стріляє.
Валерик підводиться, але по ньому знову б’ють з автомата. Чому тільки з одного?
Озираю острівець верболозу. Все стає зрозуміло. Дрібненьке мерехтіння пересувається на поверхні чагарника. Бандити квапляться втекти туди, де за невеличкою відкритою луговою смугою сріблиться новий острівець. Квапляться втекти, поки їх не відрізали. А один із автоматників прикриває.
Валерик біжить стрибками у високій луговій траві. Падає. Не піднімається більше, але стріляє по верболозах. Попеленко й Глумський мчать до смужки лугу, яка розділяє острівці, щоб випередити Горілого.
Встигнуть чи ні? Глумський дуже відстає. Він уже немолодий, малий на зріст, раз у раз спотикається об купини, падає. Попеленко, помітивши це, зупиняється, озирається. Ех, швидше, Попеленко!
Вербове гілля знову починає здригатись. Бандити продираються якнайдалі від горба. Вогонь МГ, хоч і неприцільний, неточний, стає їм на перешкоді. Кулі густо спиляться у верболіз. Кругляш ось-ось скінчиться, доведеться зробити перерву, щоб замінити диски із стрічками.
Попеленко, який був закляк на лузі в очікуванні Глумського, нараз підстрибує, як заєць, і мчить уперед, навперейми бандитам. Усе-таки одважився. Жми, Попеленко! Не бійся!
Замінюю кругляш. Попеленко вже підбіг до дальнього краю вербнякового острівця. Заліг. Бачу, як Валерик встає, але зразу ж опускається у траву. Мабуть, поранений. Але повзе ще ближче до верболозу.
На лугову смужку за чагарником вискакують троє бандитів. Попеленко стріляє. Троє падають і, прикриваючи один одного вогнем, повзуть лугом до рятівного чагарника, що росте далі.
Далеко вони. Надія одна — на густоту вогню. Стріляю по трьох темних фігурках, що звиваються вужами у траві. Черга довга-довга. Березові листки один за одним згортаються на кожусі. Відпускаю гашетку, коли вже диск спорожнів, і рукоятка залишається у відкинутому положенні. Троє бандюг зупиняються. Не подобається їм на лузі.
Глумський поспішає на допомогу Попеленкові. На ходу стріляє з карабіна. Бандюги кидаються назад у верболіз, звідки вискочили. Один із них шкандибає, відстає. Б’є Попеленків автомат. Той, що відставав, падає. Лежить.
Молодець, Попеленко. Виручив. Тепер з висотки все розташування сил як на долоні. Вербняковий острівець оточено. Дальній вихід з нього пильнують Глумський і Попеленко. Ліворуч — луг, за лугом — рятівний сосновий бір, але тут заліг із своїм автоматом Валерик. Видно, морячка поранено, але стріляти може. Крім того, луг простріляються моїм кулеметом. Добігти до бору бандитам не пощастить.