Заборонені чари
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Заборонені чари». Краткое содержание книги:
Проте мали чаклуни й грізніших ворогів, що називали себе Послідовниками. Вони вважали, що нікому не можна володіти такою надзвичайною силою, і поставили собі за мету викорінити магію серед людей. Послідовники були майже всемогутні і зрештою їм вдалося здійснити свій задум. На керування силами було накладено Заборону, нащадки чаклунів народжувалися звичайними людьми, позбавленими здібностей своїх пращурів, поступово в магію перестали вірити, і з життя вона перекочувала на сторінки художніх книжок. Послідовники тріумфували...
(Примітка. В українській версії відновлено первісну сюжетну лінію роману з урахуванням пізніших наробок, зокрема й тих, що не ввійшли до опублікованого варіанту російською мовою. Детальніше див. в авторській передмові.)
— Зможемо! Я добре вмію відводити очі.
— Простим людям, так, — зауважив Стен. — А Послідовники — не прості люди. Якби ми бодай знали про їхні можливості… але ми не знаємо. Відомо лише те, що Кейтові вдалося вистежити тебе, не викликавши жодних підозр. А отже, Послідовники здатні багато на що.
— Все одно варто ризикнути.
— Це буде нерозсудливий ризик. І невиправданий.
— Ні, виправданий! — наполягала Маріка. — Ми не маємо іншого вибору. Якщо Послідовники захоплять Норвік, але не знайдуть нас, то влаштують тут засідку. А якщо їм доведеться піти звідси, вони неодмінно зруйнують обидва портали. Так чи інак, ми назавжди втратимо зв’язок з цим світом.
— Помиляєшся, — заперечила Аліса. Оскільки Стен уже вдягнувся, вона змогла повернутися до них. — Ти забула про Кейта. Він знає шлях між нашими світами і має доступ принаймні до одного з порталів Послідовників. А може, й до кількох.
— Саме так, — підхопив Стен. — Один такий портал точно не перебуває під наглядом, адже Кейт і Джейн змогли потай від інших Послідовників потрапити до Мишковара. Через цей портал ми й повернемося до світу МакКоїв.
— А якщо Кейт відмовиться нам допомагати? — не вгавала сестра. — Це правда, він зрадив своїх. Він не повідомив їм, що зумів вистежити мене. Проте вберегти наш світ від вторгнення Послідовників — це одне; а зовсім інше — цілком стати на наш бік, на бік ворога, виступити проти одноплемінників, проти власних батьків.
— Ну, щодо батьків ти перебільшуєш, — сказала Аліса. — Не знаю, яку позицію займає Кейтів батько, а от пані Волш на нашому боці. Вона ж щойно попередила нас про небезпеку.
— Отож-то й воно, що лише щойно. Чому не раніше — ти про це подумала? А я подумала! — Маріка схопилася на ноги й нервово заходила по кімнаті. — Ти дуже помиляєшся, коли вважаєш пані Волш нашим союзником. Вона просто не хоче, щоб я загинула або потрапила в полон — бо, на її думку, я надала притулок Кейтові та Джейн. Очевидно, вона міркувала так: якщо я постраждаю з вини Послідовників, то її діти потраплять у дуже скрутну ситуацію. Ось чому вона попередила нас про небезпеку! А попередила лише зараз — скажемо прямо, надто пізно, — саме тому, що не хотіла давати нам забагато часу на роздуми і приготування; не хотіла залишати нам інших шляхів для відступу, крім повернення до нашого світу. І я впевнена, що Кейт тільки зрадіє цьому. В своєму листі він переконував мене негайно знищити портал Конора, просив забути про цей світ. Він не допустив проникнення Послідовників до нашого світу; але він і не допоможе нам боротися проти них у світі МакКоїв.
— Навіть у тому разі, якщо стане твоїм чоловіком? — запитала Аліса.
— Навіть у цьому разі, — підтвердила Маріка, зупинившись. — Я не зможу кохати людину, яка зрадить свій рід. Думаю, Кейт не дурний і розуміє це.
— Тоді виходить, що він не має жодних шансів одружитися з тобою, — сказав Стен.
Вона відвернулася і глухо мовила:
— Ні, має. Коли Кейт опиниться в такому становищі, що його допомога дозволить уникнути значних жертв як з одного, так і з іншого боку, то це вже не буде зрадою. Якщо Кейт побачить, що з ним чи без нього ми однаково переможемо Послідовників, позбавимо їх влади, то… Але для цього треба зберегти нашу присутність у світі МакКоїв.
„То он чому ти так рвешся до бою, сестричко,“ — співчутливо подумав Стен. — „Ради цього ти ладна поставити під загрозу своє та Алісине життя… Вибач, рідна, та я не маю іншого вибору.“
І він щосили вдарив її сонними чарами.
Маріка зреагувала дуже швидко — але не досить швидко. Вона не встигла вчасно сконцентруватися на захисті, бо сама готувалася до нападу і, зосереджена на цьому, втратила кілька дорогоцінних миттєвостей. А проте, вона майже змогла нейтралізувати братові чари, і лише пропущений перший удар не дозволив їй перейти в наступ.
Маріка боролася зі сном майже півхвилини, а Стен весь цей час не послаблював тиску і вражався сестриній силі та стійкості. Йому б нізащо не вдалося здолати її, якби вона не була такою знервованою…
Врешті Маріка прошептала:
— Негідник!… — і втратила притомність.
Останнім зусиллям Стен трохи загальмував її падіння, щоб встигнути підбігти до неї й підхопити на руки.
— Що сталося? — запитала стурбована Аліса.
Стен поклав Маріку на ліжко й ніжно поцілував її в лоба.
— Вона спить, — відповів він, випроставшись. — Я приспав її.
— Навіщо?
— Щоб не утнула дурниці. Я мало не запізнився. Вона збиралася зробити зі мною те ж саме.
— Наслати чари?
— Так. Маріка зрозуміла, що я не поступлюся, і вирішила усунути цю перешкоду.