Чорний лабіринт. Книга друга

Навряд чи Керк піддався б на вмовляння Лебедя, якби не бачив у цій операції певного зиску для себе. Йому потрібен був слухняний «вождь», і він, як вовка, обкладав його з усіх боків прапорцями. Керкові було відомо, що з перших повоєнних днів Бандера став агентом Інтеллідженс сервіс, знав він і те, що англійська розвідка була не проти того, щоб прибрати до рук і всю організацію націоналістів. Англійці подеколи вже вдаються до послуг людей ОУН, навчають їх у своїх розвідшколах, засилають у Радянську Росію і мають від них важливу розвідувальну інформацію. Саме тому Керкові треба було посварити Бандеру з Інтеллідженс сервіс. Фальшиві фунти видані агентурі, цей факт треба було задокументувати, а потім «подарувати» англійцям. Так принаймні планував Лебедь. А генерал Керк пішов ще далі: він запросив не лише американських, а й англійських експертів — представників Скотленд-Ярду і Лондонського банку. Наприкінці війни, та й нині, через кілька років після її закінчення, англійські фінанси й економіка ніяк не можуть оговтатись від ран, які завдало їм Хіміко-графічне підприємство Бернгарда Крюгера, що викинуло на міжнародні ринки близько мільярда фальшивих фунтів. Довідавшись про бандерівську фальшівню, англійці турнуть «вождя», і той змушений буде стати на задні лапки перед Керком. Розрахунок простий і вартий того, щоб посадити літак з бойовиками на «вертушку».

Микола Лебедь розраховував на повну компрометацію Бандери перед широким загалом української еміграції, а особливо перед тими, хто ще лишився у краї, його цікавив Василь Кук. З ним було важко домовлятися, оскільки той завжди вимагав достовірної аргументації політичних вихилясів, на які був скорий лідер опозиції Микола Лебедь. Пан, що сидів у кутку кімнати, мав на власні очі пересвідчитись у правдивості затіяної акції і про все те розповісти при зустрічі Кукові. Лебедь розумів, що Керк не збирається розголошувати чи доводити до політичного скандалу факт існування бандерівської фальшівні, бо й сам замішаний у тій оборудці. Матеріали, які компрометують «вождя», він триматиме для того, щоб можна було ним керувати, ніби лялькою, яку смикають за ниточки.

А Лебедю треба було повалити, знищити «вождя», бо тільки тоді він зможе посісти його трон. З цією метою лідер опозиції і його прибічники розробили план операції «Мандат». Здійснити її мав емісар УГВР Буй-Тур. По закінченні роботи експертів він разом з бойовиками повинен летіти у край. Це для нього посадили літак на таємний аеродром і ще раз прокрутили бойовиків на «вертушці», подбали, щоб про те до часу не довідались у проводі Бандери. Все йшло гладко. Лишилося набратися терпіння і дочекатись, поки експерти закінчать формальності.

До кімнати увійшла молода, струнка жінка, одягнена у форму американської військової поліції. Андрій глянув на неї і остовпів. До столу підходила та сама міс, яка влаштувала йому зустріч з Крайніченком. І тижня не минуло, як він бачився з нею в замку Торнау. Звихрились думки, кров припливла до голови хвилею. «Невже знає? Могла підслухати розмову з Федором? Коли так, то ось вона, остання картина драми!» Бачив, як Патриція взяла зі столу аркуші з текстами актів, уважно слухаючи, що їй каже майор, і киваючи на знак згоди головою. Потім глянула на затриманих і раптом здивовано підняла брови. Подивившись на папір, прочитала: