Дівчина мого сина
- Автор: Френсіс Мішель
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Клуб Сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-617-12-3363-8
- Переводчик: Ганнa Литвиненко
- Жанр: Триллеры
Электронная книга - «Дівчина мого сина». Краткое содержание книги:
— Будь ласка, Венді. Я не знаю, що ще зробити.
Їй було незручно тримати Венді за руку, тому Лаура збентежено відпустила її.
— А тепер вони ще й одружуються, — сказала до себе Венді.
Лаура похитнулася, її пронизали мільйони крихітних жал, вуха почервоніли.
— Ви не знали.
— Одружуються? Даніель та Черрі збираються одружитися? Коли? — панічно випалила вона.
— У січні.
У Лаури почали тремтіти руки.
— Ні, будь ласка, Господи… Я не можу… Будь ласка, Венді. Я розумію, вона ваша дочка, але, прошу, не дайте їй це зробити.
— Ви не розумієте, про що просите.
— Справа в грошах, усе переросло в те, що вона хоче його, хоче його всього, і щоб мені не дісталося нічого. Я більше ніколи не побачу сина, вона повністю відріже мене від нього. Ви знаєте свою дочку краще за будь-кого, будь ласка, ви єдина можете щось змінити.
Венді відпила свого лате, а потім повільно поставила чашку на столик. Вона голосно дзенькнула в блюдці, китайському, тонкому, для масового користування.
— Ні.
Щось стиснуло груди Лаури.
Венді підвелася.
— Ви маєте зрозуміти, Лауро. Вона моя дочка.
Тремтячи, Лаура спостерігала, як Венді йшла геть.
50
Черрі зайшла до квартири своєї матері й вказала вантажникові, котрого найняла, щоб перевезти речі, як пройти до своєї спальні: там на нього чекали акуратно складені коробки. Було правильно приїхати за рештою речей, коли її мама була на роботі, оскільки це значно все спрощувало: не потрібно було вигадувати відмовки на запитання про те, коли Венді зможе приїхати й поглянути на її нове помешкання. Черрі не хотіла, щоб вона приїжджала й охала та ахала з усього, з незручними коментарями про те, яке там усе дороге чи незвичне, або — ще гірше — принесла б їжі із супермаркету. Як і завжди, Черрі відчувала провину через такі думки й вирішила, що запросить її на вечерю в якесь миле місце, можливо, за кілька тижнів, щойно остаточно влаштується. Справді, вона б залишила матері записку з такими словами. Так, саме це й потрібно було зробити, подумала вона, задоволена, і пройшла до вітальні, щоб знайти клаптик паперу.
— Мамо!
На дивані сиділа Венді.
— Приїхала попрощатися?
— Я… Я не знала, що ти тут. — Вона спохмурніла. — Хіба ти не повинна бути на роботі?
— Я помінялася змінами.
— Зрозуміло.
— Не схоже, що ти надто мені зраділа.
— О, ні… Нічого подібного. Чого б це?
Венді підвелася.
— Не схоже, що ти була в захваті, коли я це запропонувала. Мені здалося, було б чудово. Ну, знаєш, зустрітися.
— Звісно ж, це чудово. Просто я не хотіла висмикувати тебе.
Під материним поглядом Черрі почувалася ніяково. До чого це все? Вона хотіла забрати свої речі та піти й точно не планувала зависнути тут на неочікуваній родинній зустрічі.
— Не думаю, що це правда, Черрі. Гадаю, правда в тому, що тобі не подобається проводити зі мною час.
Усередині в Черрі все стиснулося, однак вона розсміялася.
— Що?
— Я не багата. Звичайна, мені подобається думати й важко працювати.
— Ну, звісно ж, — квапливо, переконливо сказала Черрі.
— Не будь такою зверхньою, — відрізала Венді, і Черрі здригнулася. — Думаю, Черрі, що ти соромишся мене. Уважаєш, що я тебе не варта.
Її серце шалено забилося в грудях.
— Про що ти торочиш?
— Я працюю в супермаркеті, не ношу дорогого одягу, не говорю так гарно, як дехто. Ти завжди хотіла бути кращою, мала високі надії, дорогий смак. Саме тому ти так і переймалася тим Ніколасом. Я знала, що ти була надто розумною, щоб жити тут, але ніколи не думала, що будеш надто гарною для мене. — Її голос обірвався, але вона опанувала себе. — Учора в магазин до мене приходила жінка.
— Хто? — запитала Черрі, стривожена, хоча глибоко всередині вже знала.
— Лаура Кавендіш. Я не хотіла тобі нічого говорити, але те, що вона розповіла… через це я не могла заснути всю ніч. Вона благала допомогти їй. Зупинити тебе. — Вона замовкла. — Це правда?
— О, не будь такою наївною.
Венді втратила холоднокровність.
— О Боже, — прошепотіла вона.
— А вона розповіла тобі про те, як повелася зі мною? Вона збрехала мені! Сказала, що її син помер, щоб я більше не змогла його побачити.
Черрі очікувала, що її слова матимуть правильний вплив, що її мама відступить, як і завжди. Венді боялася засмучувати доньку й говорила лише те, що та хотіла чути, не бажаючи віддалятися ще більше. Проте Венді дивилася на неї по-іншому, такого погляду Черрі ніколи раніше не бачила, і це налякало її.