Дівчина мого сина
- Автор: Френсіс Мішель
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Клуб Сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-617-12-3363-8
- Переводчик: Ганнa Литвиненко
- Жанр: Триллеры
Электронная книга - «Дівчина мого сина». Краткое содержание книги:
До обіду дівчині стало значно краще. Звісно ж, вона не мала наміру йти до будинку Лаури й підливати блекоти в її чай, однак роздуми стали гарною терапією.
Після обіду вона пішла в магазин, щоб купити складники, необхідні для приготування вечері, а потім почала готувати. Таджин наповнив квартиру ароматом кориці, лаврового листя й кмину, а на столі по-королівському стояла рулада меренги. О пів на сьому Черрі накрила на стіл, і за двадцять хвилин Даніель повернувся додому. Вона чекала, поки він зайде на кухню, і відразу ж зрозуміла, що все зробила правильно. Побачивши сервірований стіл, келихи для вина, столові прибори, Даніель усміхнувся, і це розвіяло прохолоду між ними.
— Що це? — промовив він.
— Мій спосіб вибачитися. За те, що вчора була жалюгідним старим мішком.
— Так, трохи була.
— Гей!
Він виклав ключі та гаманець.
— Я хвилювався. І досі хвилююся. Усе гаразд?
Вона всміхнулася.
— Звісно ж. Як я й сказала, учора в мене був поганий день. Чесно. Ти вже бачив пудинг?
Даніель підійшов, щоб оглянути текучий, присипаний цукровою пудрою десерт із полуничним компотом. Він вмочив туди пальця, і на його обличчі з’явився схвальний вираз.
— Неймовірно.
Зітхнувши з полегшенням від того, що вчорашні проблеми залишилися позаду, Черрі всміхнулася.
— У тебе був гарний день?
— Бачив ангіопластику.
— Це коли відкривають заблоковану артерію?
— Пацієнтові стало помітно краще прямо там, на моїх очах. Кров краще почала циркулювати його тілом, і колір шкіри відразу ж змінився.
— Напевно, неймовірно бачити таке.
— Так. — Він замовк. — Мені сьогодні телефонувала мама. Залишила повідомлення. Уперше за кілька тижнів.
Це було наче ніж у спину, але Черрі опанувала себе. Витягла пакет кускусу й всипала в чашу.
— Мені погано. Не люблю сварки. Мама здавалася змученою.
— Що вона сказала?
— Те ж, що й раніше. Що їй шкода. Хотіла якось залагодити провину.
Черрі байдуже кивнула.
— Для мене це важко, хіба ти цього не бачиш?
— Знаю.
— Мені не подобається, що ви двоє не можете поладнати, — зітхнувши, сказав він. — Моя дівчина та моя мама. Ти мала хоча б підбадьорити мене.
Черрі натягнуто всміхнулася.
— Ми не можемо спробувати все вирішити? І ти ж знаєш, що ми й досі не сказали їй про заручини.
— Ну, звісно ж! Ніщо не зробить мене щасливішою.
— Справді?
— Так. — Вона поцілувала його. — Мене засмучує те, що ми не ладнаємо, а ти опинився між двох вогнів. — Вона розвернулася, щоб відчинити духовку й перевірити таджин, добре знаючи, що залишила Даніеля враженим тим, як легко було її переконати.
Чоловікам подобається безконфліктне життя, і вона знала, що погодилася надто легко й насправді нічого не можна було вирішити. І ніколи не можна буде, але до того часу, поки він це усвідомить і знову почне цю розмову, Черрі сподівалася, що Лаура вже зникне.
— Виглядає смачно, — сказав він, дивлячись на таджин. Він обійняв її та поцілував ззаду в шию. — Дякую, Черрі. Ти неймовірна. Знаю, вона аж ніяк не полегшувала тобі життя, і я ціную те, що ти не тримаєш на неї зла.
— Обережно, гаряче!
— Гадаю, мені слід зустрітися з нею.
Черрі розвернулася.
— Що? Сьогодні?
— Лише на півгодини чи десь так. Після вечері. Це проблема? У неї важкі часи. Ти ж знаєш: розлучення та все інше.
Її накрила хвиля паніки. Останнє, чого вона хотіла, так це щоб Даніель отримав повну історію про те, як Лаура бачилася з Венді.
— Мені… Мені просто не дуже добре, от і все.
— Що сталося?
— Нічого страшного, звичайний головний біль. З учорашнього вечора. — Вона потерла лоба, намагаючись швидко щось придумати. — Не схоже, що він угамувався.
Він трохи почекав, а потім промовив:
— Тобі потрібно сісти. Продовжуй, я лише прийму душ, а потім доїм кускус.
Вона дозволила провести себе у вітальню й всадити на лимонний диван. Щойно він вийшов із кімнати й вона почула шум води, Черрі підвелася. Напруження, знервованість загострилися. Це більше нагадувало, ніби в неї за спиною сидів диявол, і неважливо, як вона сиділа, їй усе одно було не по собі й хотілося втекти. Черрі ввімкнула якусь музику, намагаючись позбутися цього відчуття. Потім знову лягла на диван і заплющила очі, докладаючи всіх зусиль, щоб не думати про дзижчання мухи навколо своєї голови.