Полковник Петро Болбочан: трагедія українського державника
- Автор: Сідак Володимир Степанович, Осташко Тетяна Сергіївна
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Темпора
- ISBN: 978-966-8201-75-2
- Жанр: История
Электронная книга - «Полковник Петро Болбочан: трагедія українського державника». Краткое содержание книги:
Вперше публікуються матеріали судової та слідчої справ П. Болбочана, його листи до провідників Директорії УНР, уривки зі спогадів сучасників.
Книга розрахована на всіх, хто цікавиться вітчизняною історією.
Наказному Отаману
Рапорт [47]
При цьому представляю рапорт Отамана Кобзи 495, при чому докладаю, що Головний Отаман був зацікавлений ролью 0[тамана] Кобзи в Балбачанівській авантюрі.
Додаток: Рапорт 0[тамана] Кобзи від 12 червня 19 р.
Отаман Сальський.
Нач[альник] Штабу
Генштабу полковник Воскобойніков 496.
(ЦДАВО України. — Ф.2279. — Оп.1. — Спр. З. — Арк. З. Оригінал.)
Документ № 35
Рапорт кошового отамана Харківського Слобідського коша І. Кобзи командувача Запорізькою групою Дієвої армії УНР В. Сальському
12 червня 1919 р.
Кошовий Отаман Командуючему Запоріжськой
Харківського Слобідського Групой Отаману Сальському Кошу
12 червня 1919 року ч.
м. Проскурів
РАПОРТ [48]
На Ваші словесні запитання докладаю:
1) про Болбочановську авантюру я і мої люди довідалися тілько по прібутті в м. Проскурів і ніхто за допомогою до мене не звертався
2) Богацько раніш, як тілько я прибув на цей фронт до мене підходили де яки особи, очевидно знаючі мене, но я їх не знаю, з заявою, що якийсь-то Секретаріат та Головний Отаман призначає Болбочана Командуючим групою і що треба скласти якусь заяву. На це я відповідав, що Болбочан нужен був командуючим в Слободці-Бирзула і неякої заяви не підписав.
3) В Слободці-Бирзулі, коли ми дійсно прибували в анархії і без командування, придставниками другої дівізії було запропоновано запро[шу]вати з Одеси Болбочана Командуючим, на це я погодився і підписав листа, но Болбочана ми не бачили.
4) Ви мене повідомили, що Болбочан особливо часто посилався на моє ім’я, звичайно я не знаю почому, но думаю, що Болбочану було відомо, що я користуюсь довірям серед Запоріжського Кошу і тому [це довір’я] могло дати їму якись плюси… [49] що на Слобожанщіні ми тільки з Болбочаном робили переворот проти гетьмана, но тут мені здається, Болбочан перепутав ситуацію. Після того він, як командуючий, від мене далеко стояв, а після Кременчуга і зовсім зник і останій раз я бачив його зовсім випадково і м. Тернопілі, при чому він хвалився, що одержує цікаву місію.
5) Як громадський діяч, я не авантюрист і не яких призначень не шукаю, а пішов працювати в тяжку годину з своєю рідною організацією. У Бирзулі був такий тяжкий крах, що мене умовляли приймати командуваня над Лівобережною армією, но я і тут не цикавлючись посадою не схотів виходити з своєї рідної організації.
6) Наконец, чи відомо Вам, що я тількі один з своєю невеличкою, але ж міцною частиною, не дозволив Авантюристам не визнавати Деректорію і заберіг за для Держави ті остаткі армії, котрі зараз так хоробро луплять ворога.
Обставини були таки, що коли б я був загубив голову і не зорганизовав біля себе групу частин, то люди б сипнули в паніці куди можливо, а може б даже вкупі в Раковськім 497 пішли б проти Вас, бо з малим політичним досвідом люди не бачуть, що роблють.
Бажав би, щоб Ви цім поцікавились, а у мене є багацько хвактів проти авантюристів.
Кошовий Отаман Кобза.
(ЦДАВО України. — Ф.2279. — Оп.1. — Спр. З. — Арк.4–4 зв. Автограф.)
Документ № 36
Протокол допиту П. Болбочана
12 червня 1919 р.
Згідно персональній пропозиції пана Міністра Юстиції.
Протокол
1919 року червня 12 дня, в Чорному Острові, Член Державної слідчої комісії, з додержання 443, 722 ст[атей] уст[аву] карн[ого] судоч[инства] допитував, як свідка нижчепрописаного, який показав:
«Я, Петро Федорович Болбочан, до своїх показань додаю:
Раніш я не все показував Вам, бо чекав приїзду Головного Отамана і йому одному хотів все розсказати. Оповідання моє починається з часу, який був примірно два місяці тому назад. Тоді саме на життя в Станіславів приїхав член Директорії Андрієвський. Я якось прийшов до пана Андрієвського з проханнем, щоб була вирішена моя справа. З паном Андрієвським в одному номері отелю жив тоді і член Директорії Швець. Після того як я офіційно поговорив по своїй справі з Андрієвським і Швецем, я вийшов з їх номера вмісті з паном Андрієвським і пішов з ним обідать. Ми з Андрієвським розговорились і він прямо сказав мені, що мені треба повернутись до військової праці, а дали буде і политична праця. Після цього мені приходилось зустрічатись як з Андрієвським, так і з Афанасьевим (директором якогось департамента), Сімоновим, Богуном 498, Бєлінським 499 (бувш[им] морським міністром), які в розмовах зо мною поширювали горизонт і говорили про необхідность перевороту. Особливо необхідность державного перевороту обстоював Шемет, який в той час приїхав із Одеси і зробився душою «кружка», який складався із осіб, яких я тільки що пойменував. Після повстання Оскілка до Станіславіва приїхав Сімонів. Після його прибуття в Станіславові відбулася нарада в Товаристві «Молода громада» на улиці Богдана Хмельницького. На цю нараду мене закликав Шемет, і я бачив власними очима, що на нараді цій були: член Директорії Андрієвський, Шемет, Сімонів, Білінський, Александр Шаповал, Богун — він же Чудінов, якийсь поміщик лохвицького повіту, призвища якого я не знаю, і якийсь пріятель Шемета — здається інженер, фамілія якого записана у моєї жінки, яка по проханню Шемета повінна була передати йому гроші. На нараді всього було нас чоловік 9 або 10, при чому мені здається був якийсь галичанин. Чи був на цій нараді инженер Колард
47
Штампи на рапорті: «Штаб Дієвої Армії. 28.VI.19p. Ч.1256»; «Управління Штабу Дієвої Армії. 28 червня 1919 р. 4.887.
48
Резолюція: «Представить Наказному Отаману з докладом, що п. Головний Отаман був зацікавлений ролью Кобзи в Болбочан[івській] авантюри. 12.VI.» Підпис: «Сальський».
49
Текст обривається через пошкодження паперу.