Полковник Петро Болбочан: трагедія українського державника
- Автор: Сідак Володимир Степанович, Осташко Тетяна Сергіївна
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Темпора
- ISBN: 978-966-8201-75-2
- Жанр: История
Электронная книга - «Полковник Петро Болбочан: трагедія українського державника». Краткое содержание книги:
Вперше публікуються матеріали судової та слідчої справ П. Болбочана, його листи до провідників Директорії УНР, уривки зі спогадів сучасників.
Книга розрахована на всіх, хто цікавиться вітчизняною історією.
Голова Надз[вичайного] Суду осаул Клим
Секретар Подільський
Ця постанова мені прочитана: Отаман Балбачан.
(ЦДАВО України. Ф.2279. — Оп.1. — Спр. З. — Арк.21. Оригінал).
Документ № 27
Обітниця свідків надзвичайного військового суду
10 червня 1919 р.
Обітниця
Обіцяю і клянуся Всемогущим Богом перед святим його Євангелієм та Животворящим Хрестом Господнім, що не захоплючись ні приязню ні родством, ніже очікуванням вигод, або другими якими небудь міркуваннями я по совісти покажу в сім ділі сущу правду, та не утаю нічого відомого мені, пам’ятаючи, що я у всім сім повинен буду дати відповідь перед законом і Богом на Страшнім Суді його, в свідотство сеї моєї клятви даю власноручний мій підпис.
Червня 10 дня 1919 р.
Ст. Чорний Острів.
Старшина Кедровський
Старшина Аполон Певний 488
Старшина Іван Романченко.
(ЦДАВО України. Ф.2279. - On. 1 Спр. 3. — Арк.23. Оригінал.)
Документ № 28
Протокол засідання надзвичайного суду
10 червня 1919 р.
«ПРОТОКОЛ
засідання Надзвичайного Суду при Штабі Дієвої армії
10 червня 1919 року в м. Чорний Остров. 11 год. 15 хв.
Як обвинуваченому, отаману Балбачану, була прочитана постанова з обвинуваченням і Голова Суду спитав, чи признає отаман Балбачан себе винуватим — він отповів, що винуватим себе признає, тільки не в той міри, як написано в постанови. Як були приведени до присяги свідки, обвинувачений попрохав, щоб допитали полковників Республіканського, Мазепінського, Наливайкінського полків, Полковника Кінно-Запоріжського полка, начальника 7 дівізії, полк. Богунівській сотні Яна Кармелюка.
Прокурор заявив, що може допитувати ціх свідків і не треба буде, голова суду згодився. Приступили до допита обвинуваченого.
Обвинувачений отаман Балбачан показав:
«Полковникі частин пропонували мені їхати з нимі (це було коли ми виїздили з Підволочиську) но я отказався. Но вони заявили, що все одно, хочу я їхати, чи не хочу, вони мене з собою повезуть. Я получив наказ від Державного Інспектора військ Запоріжської групи, щоб я негайно вступив в командування військом Запоріжської групи. Я відмовився, кажучи, що я цього не можу зробити без санкції головного командува-нія. Командір Запорожської групи отаман Сальський получив наказ від Державного Інспектора Запор[ожського] війська передати свою владу мені. Я пішов до отамана Сальського і спитав його, що нам робити. От[аман] Сальський одповів, що він мені владу передати не може самовільно; як я хочу забрати владу, то ранійш мусю заарештовати його. Но я сказав, що ничого я не буду робити без наказу головного командування. Цю справу мав вирішити отаман Сушко, якого до мойого арешту я не бачив. Потім приїхав Державний Інспектор У.Н.Р. і в відповідь мені сказав, що отаман Гавришко не має право видавати такі розпорядження. В приватних балачках з Державними Інспекторами Романченко і Певним я говорив, що я дуже поважаю отамана Петлюру, против політікі міністрів нічого не маю, тільки маю против їх безробиття; це я говорив не як командір корпусу, а як щирий українець; головне, щоб був фронт цілий». На запитання прокурора, що він (от[аман] Балбачан) казав Інспекторові Певному, обвинувачений одповів: «Я против от[амана] Петлюри нічого не маю, але ж бажано б було щоб кабінет був діловий». На повторне питання прокурора, чи тільки те він казав, от[аман] Балбачан отповів: «Тільки те». На запитання прокурора, яки експерименти проізводились над запоріжськім корпусом, обвинувачений одповів: «Корпус дезорганізував от[аман] Волох, який є людина малообразована, бувший федфебель». На запитання, преставники яких кол звертались до нього, щоб він взяв владу в Запоріжським корпусі в свої рукі, от[аман] Балбачан отповів, що персонально їх він назвати не може, але преставникі ті були від самостійників-соціалістів і хліборобів-демократів. На запитання, яку він визнає армію: політичну, чи аполітичну, — отповів: «аполітичною, яка підлягає наказам своїх начальників». Далі от[аман] Балбачан пояснив, що виїхав з Волочиську 7 червня б[іжучого! £і ввечері і папера про вибори його полковниками командіром корпуса випадково не захватив з собою; в Колодно він посилав свого значкового по пріватним справам.
Перерва на обід від 12 г. 40 хв. — 2 год.
Петро Федорович Балбачан, родився [в]1883 році 5 жовтня, православний, з Хотинщині в Бесарабії, жонатий, письменний, під судом не був. Добавляє: совість моя перед Україною чиста.