Полковник Петро Болбочан: трагедія українського державника

Допит свідків: Володимир Іванович Кедровський, 30 років, православний, маю посаду Головного Державного Інспектора Дієвої Армії. По ділу показую: В 8 годин ранку 9 с[ього] м[ісяця] я прийшов до Головного Атамана і там одержав заяву зібрання полковників Запоріжської групи військ У.Н.Р. і словесний наказ їхати і аннуліровати наказ отамана Гавришка про призначення атамана Балбачана. Як я спитав от[амана] Балбачана, чи можно лічити справу ліквідованой, він отповів: побалакайте з полковниками. Ввечері, коли полковники були закликани до штабу групи, полковникі дали підписку, що вони не будуть підтримувати політичних змагань отамана Балбачана, а будуть безприкословно виконувати накази вищого командування.

Персональний осаул от[амана] Балбачана мав розмови в м. Колодно, де стояв штаб групи, з вартовим отаманом Літов-чиком, з комендантом штаба Шерстюком, з помішником начальника оперативного відділу Барило 489. Є відомости, що в розмовах ціх було зазначено, що певні Балбачановські частини є: мазепінській полк, [полк] черношличників і полк харківський Кіш Слободської України 490. Питання прокурора: «Якого числа отаман Балбачан приїхав до Проскуріва» — отповідь: «7, під вечор». Коли було одержана постанова старшин корпусу», отповідь: «8-го після обіда».

Свідок Аполон Василевич Певний. 32 року, православний, жонатий, зараз маю посаду Інспектора Північної групи.

Я спитав отамана Балбачана, чи він вступив, чи не вступив в виконання обов’язків командуючого групой. Відповідь: «Юридично ні, але ж фактично — так; і з цім Головний Отаман повинен считаться». На прохання яко українця полагодить цю справу без проліття крови, отаман Балбачан згодився і мене прохав передати Головному Отаману його прохання приїхати в Проскурів для полагодження справи гарантуючи недоторконость особи, але лише в тому разі, коли Головний Отаман не буде звертатися до козаків. В розмові от. Балбачан зазначив, що справа сама по собі ліквідується безболізно для фронта, бо самий факт його виступленія для командування Запоріжською групою викличе уход в отставку сучасний кабінет ради міністрів. Балачки про те, що я на Чорний Остров мушу послати два полкі щоб викінути з валок міністерський апарат — не відповідає дійсності бо досить для цього одних чорношличників. Відносно формування кабінету висловив погляд, що він мусить бути построений по діловому принціпу, відкідаючи всіх представников від партій яко їх представників; до того ж ще начальником Штабу Дієвої Армії мусить бути призначена людина фахова, а отаман Мельник мусить бути усунутий. В беседі жадного слова про членів Діректорії не було згадано, а до Головного Отамана Петлюри відносився з пошаною. От[аман] Балбачан зазначив, що він не Оскілко і військо у мене запоріжського корпусу не оскільківське; йому відомо що до Проскуріва викликано військо Сушко; для боротьби досить двох полків. Про своє призначення на посаду командіра Запоріжського корпуса от. Балбачан заявляв, що він сам не прохав; його примусили полковники; він юридично ще не вступив в виконання обов’язків і для того, щоб це не відбилось на фронті і не розбило на групи війська, прохає санкціонова-ти це призначення Головним Отаманом, але і прохає передати Головному Отаману рахувати це свершившимся фактом.