І один у полі воїн
- Автор: Дольд-Михайлик Юрий Петрович
- Серия: І один у полі воїн #1
- Год: 1957
- Язык: украинский
- Год: "Радянський письменник"
- ISBN: 5-301-00295-3
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «І один у полі воїн». Краткое содержание книги:
Цієї ночі Генріх довго не спав, а ранком прийшов снідати значно раніше ніж звичайно. Але Моніка, мов на гріх, уже вийшла з дому в якихось господарських справах. Генріх зустрів її по дорозі вже біля самого штабу.
— Моніко, я мушу поговорити з вами у важливій справі. Дуже прошу, будьте сьогодні дома і нікуди не виходьте! Я постараюся повернутися додому якнайскоріше, але може статись, що генерал мене чомусь затримає. Однаково чекайте, поки я не прийду. Довго розмовляти на вулиці нам незручно з ряду причин, а тому ніяких пояснень я вам зараз дати не можу. Скажу лише одне — за вами встановлено нагляд.
Генріх, сміючись, потиснув дівчині руку і зник у дверях штабу. Моніка весело помахала йому вслід рукою. Нікому з перехожих, що спостерігали цю сцену, і на думку не спало, як тривожно калатали серця в цю мить у цього веселого офіцера і красивої усміхненої дівчини.
— Вам телеграма, гер обер-лейтенант! — сповістив черговий по штабу.
«Сьогодні о шістнадцятій двадцять буду в Шамбері. Зустрічайте. Бертіна».
«Якого диявола тобі тут потрібно!» — про себе вилаявся Генріх і ще раз перечитав телеграму, звірив дату — Бертіна телеграфувала сьогодні вранці, о шостій.
Генріх постукав до кабінету Еверса.
— Будуть якісь доручення, гер генерал?
— Сьогодні ні.
— Тоді дозвольте звернутися до вас з проханням!
— Радий буду його задовольнити.
— Я одержав щойно телеграму від племінниці Бертгольда, вона просить зустріти її о четвертій з хвилинами в Шамбері. Якщо ви дозволите…
Генерал глянув на годинника.
— Вам щастить, гер обер-лейтенант, як завжди: за тридцять хвилин заступник Міллера, гер Заугель, виїздить моєю машиною в супроводі охорони до Шамбері зустрічати пропагандиста від штаб-квартири. Ви можете поїхати з ним.
— Безмежно вам вдячний, гер генерал!
Заугель щиро зрадів, дізнавшись, що в нього буде такий супутник у поїздці, як Гольдрінг, і пообіцяв рівно за півгодини чекати з машиною біля готелю.
Не піднімаючись до себе в номер, Генріх розшукав Моніку.
Дівчина зустріла його стурбованим, запитливим поглядом.
— Обставини склалися так, що я зараз мушу їхати, за кілька хвилин за мною заїде заступник Міллера, Заугель, — сказав він поспішно. — Ось проти цього Заугеля я і хочу вас застерегти. Він сказав мені, що на електростанції, куди ви часто їздите, працює його агент, якого всі вважають за макі, і що цей агент має якісь підозри проти вас і Франсуа Флорентена. За розпорядженням Заугеля за вами встановлено пильний нагляд. Очевидно, і за Франсуа Флорентеном теж. Висновки зробіть ви самі. А тепер не треба, щоб Заугель мене бачив з вами, — я краще вийду і почекаю його біля входу в готель.
Зачувши, що до готелю під'їхала якась машина, Моніка швидко зникла в дверях буфетної, не встигши сказати навіть слова. Лише її вдячний погляд встиг спіймати Генріх.
— Кого це ви зустрічаєте з таким почтом? — запитав Генріх Заугеля, коли їхній «хорх» помчав по шосе слідом за автомашиною з п'ятьма автоматниками.
— Пфайфера! Самого Пфайфера, бароне!
Генріх знизав плечима, бо прізвище це не справило на нього найменшого враження.
— Як, ви не знаєте Пфайфера? — здивувався Заугель. — Та це ж один з найкращих ораторів Німеччини, один з найближчих помічників Геббельса!
Очевидно, Заугель мав рацію так говорити: принаймні в Шамбері їх повідомили, що виступи Пфайфера користуються виключним успіхом. Він, як виявилося, прибув ще вранці і вже встиг зробити доповідь перед офіцерами гарнізону і в двох підрозділах перед солдатами. Тема всіх виступів була одна — «Що сталося під Сталінградом».
У розшуках Пфайфера Генріх і Заугель побували на двох мітингах і вислухали дві промови сучасного Ціцерона. Пфайфер, присадкуватий чоловік з солідним черевцем, справді був непоганим оратором. Очевидно, пропагандист виступав на тему про Сталінград багато разів. Він сипав цифрами, фактами, іменами, назвами населених пунктів, не зазираючи ні в тези, ні в блокнот, яким вимахував, тримаючи то в лівій, то в правій руці. За Пфайфером виходило, що до поразки під Сталінградом спричинилося велике розтягнення лінії фронтів, утруднення з транспортом, і коли армія фюрера скоротить фронти, знову набереться сил, все піде гаразд і вже цього, 1943 року, вона помститься більшовикам за загиблих на берегах Волги.