Ґарґантюа і Пантаґрюель
- Автор: Рабле Франсуа
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5103-5
- Переводчик: Анатоль Перепадя
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Ґарґантюа і Пантаґрюель». Краткое содержание книги:
— Ви хочете сказати (озвався брат Жан), що сни рогатих рогоносців, в які пошиється, через Бога і через жінку, Панурґ, завжди правдиві і непохибні.
Розділ XIV
Панурґів сон і його тлумачення
Вранці, десь о сьомій, явився Панурґ до Пантагрюеля; там уже були, серед інших, Епістемон, брат Жан Зубарь, Понократ, Ендемон, Карпалим; на появу Панурґа Пантагрюель сказав їм:
— От сновидець той і йде.
— Ці слова (сказав Епістемон) колись вийшли не дешево, бо відпокутували за них сини Якова.
Тут обізветься Панурґ:
— Я оце як той сновидець Ґійо. Щось мені таке снилося, але я не утнув ні цяти. Приверзлося мені, ніби я мав жінку, молоду, гожу, гарну, як намальовану, і ніби вона грається і жирує зі мною, як з дитятком. А я радію, радісінький, як ніколи. Що вже вона мене і пестила, і лоскотала, і лапала, і цілувала, і обіймала, і тулила, для розваги, до мого чола пару гарненьких ріжок. А я, на сміх, почав умовляти її притулити ріжки мені під очі, аби ліпше бачити, куди її буцати, бо Мом, той вважав би це місце невдале і вимагав би їх переставити, як колись бичачі роги. Проте верхоумка, попри всі мої умовляння, знай тулила їх усе вище й вище. При цьому — ото дивина! — я не відчував ніякого болю.
Трохи згодом, не знаю вже як, мені примарилося, ніби я перекинувся бубоном, а вона совою. Аж це сон мій урвався, і я нараз прокинувся, невдоволений, розгублений і сердитий. От вам добра таріль снів, призволяйтеся досхочу і розповідайте, що тут і до чого. Ходімо, Карпалиме, снідати!
— Ну, це ось до чого (сказав Пантагрюель), як тільки я щось тямлю у сонникові. Ваша жінка не наставить вам явних і справжніх рогів, як їх носять сатири, але скакатиме у гречку і зчинятиме перелюбки з іншими. І ви пошиєтесь у рогоносці. Про це Артемідор говорить, як і я, просто з моста.
Так само не перекинетесь ви й бубоном, але жінка битиме вас, як б'ють у весільний бубон. Не перекинеться совою і вона, а просто візьме і вас оббере, як воно у сов ведеться. Як бачите, сни підтверджують ворожбу за Верґілієм: бути вам рогатим, бути вам битим і бути вам обібраним.
Аж це ускочив у слово брат Жан.
— Далебі! — гукнув він. — Бути тобі, соколику, рогатим, присягаюсь, гарні ріжки тебе прикрасять. Го-го-го, метре Рогалю, хай Бог тебе милує! Скажи нам куценьку казань, а я піду з карнавкою до парафіян.
— Навпаки (сказав Панурґ), сон мій віщує, що у шлюбі на мене посиплються всі добра, як з рогу достатку.
Ви кажете, що роги ці будуть, як у сатира. Amen, amen, fiat! fiatur! ad differentiam papae[248]. Отож, тлучок мій ніколи не в'янутиме, як у сатирів. Усі цього прагнуть, та лише одиниці уміють виблагати це у неба. Отже, рогатим мені не бути, оскільки єдиною і безпосередньою причиною рогів у мужів є те, що їм такого тлучка бракує.
Що змушує плутяг старцювати? Те, що їм удома нема чим торбу набити. Що змушує вовка вибрести з лісу? Брак м'ясця. Що змушує жінок волочитися? Це й так розумно. Здамся в цьому на панів магістратів, на панів суддів, радців, адвокатів, прокурорів та інших глашатаїв шанованої рубрики de frigidis et maleficiatis.[249]
Ви явно (даруйте, спасибі вам, як помиляюсь) даєте хука, розуміючи під рогами рогоносця. Діана носить роги на голові у вигляді місяця молодика. То що — вона рогата? Як же вона збіса може бути рогата, коли так і не була мужньою жоною? На Бога, балакайте, та не забалакуйтесь, а то вона зробить з вами те, що зробила з Актеоном.
Добрий Бахус, той теж носить роги, і Пан, і Юпітер-Амон, і ще багато хто. То хіба вони рогаті? Хіба Юнона мандрьоха? Хоча за риторичною фігурою металепсис саме так і виходить. Якщо назвати дитину, при батькові-матері, найдою чи байстрюком, це значить натякнути на те, що батько рогач, а мати посмітюха.
Уточнімо. Роги, які мені тулила жінка, це роги достатку, достатку всіх благ земних. Повірте на слово. Зрештою, я буду веселий, як весільний бубон, буду дзвенючий, гримучий, гудючий і пердючий. Я розкошуватиму, запевняю вас, як ніколи. Жінка моя буде гарна і гожа, не кажи ти совенятко. А як не віриш,
— Я беру (сказав Пантагрюель) кінець вашого сну і порівнюю з початком. Спершу ви раювали уві сні. А прокинулися ви зненацька, невдоволений, розгублений і сердитий.
248
Амінь, амінь, хай буде так, а не як у папській буллі (зіпс. латин.).
249
Про імпотентів та безсилків (латин.).