Україна — не Росія
- Автор: Кучма Леонид Данилович
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: Время
- ISBN: 5-94117-127-7
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Україна — не Росія». Краткое содержание книги:
Породження енергії і волі Богдана Хмельницького, Українська держава виявила величезний потенціал. У свідомості й історичній пам’яті нашого народу раз і назавжди затвердилася державна ідея, що стала гаслом визвольних змагань XVII — XX століть. У першій чверті XX століття ця ідея була втілена в життя, що і записано на скрижалях четвертого універсалу Центральної Ради 22 (9) січня 1918 року: «Народе України! Твоєю силою, волею, словом створилася на українській землі вільна Українська Народна Республіка. Збулася давня мрія твоїх предків, борців за волю...»
Не випадково українські політики цього періоду, діячі національно-визвольного руху постійно зверталися до подій Визвольної війни Богдана Хмельницького, шукали в них прямі аналогії і навіть окремі готові політичні рішення. Як у часи Богдана Хмельницького, становлення української державності й у цей період було невіддільним від соціальної складової, від перерозподілу власності, у першу чергу землі. Мільйони українських селян пов’язували гасла української незалежності з прямим і швидким вирішенням земельного питання на свою користь.
Серед споконвічних помилок Центральної Ради ми бачимо затягування ліквідації поміщицького і переходу до фермерського землеволодіння. Ми бачимо відсутність внутрішньої єдності трьох процесів: державотворення, збройного захисту досягнутого і соціально-економічних перетворень. Великим прорахунком Центральної Ради виявилося рішення про міліційний (ополченський) характер армії. У цьому Рада не пішла за Богданом, що зумів створити, по суті, професійну армію.
Як відомо, в основу державного будівництва Центральна Рада поклала козацьку демократичну традицію: виборність органів влади, їхня підзвітність виборцям, колегіальність рішень. Це залучало на бік Центральної Ради маси українського населення, але не дало, за великим рахунком, реальних наслідків через непідготовленість цих мас до розвинених форм політичного життя. Органи виконавчої влади, створені за формально-демократичними принципами, не змогли подолати складнощі політичної і соціально-економічної ситуації. Фатальну роль відіграла і недієздатність демократії, не вписаної в сильну виконавчу владу. Друга спроба державотворення зазнала невдачі багато в чому з цих причин.
Але, можливо, головною трагедією цього періоду стала відсутність на чолі українського національно-визвольного руху харизматичного лідера, подібного до Богдана Хмельницького. Маючи такого лідера, українська революція не привела б до отаманщини, коли кожен думав тільки про своє село, волость або повіт, будучи неспроможним піднятися до усвідомлення загальнонаціональних проблем. Звідси — феномени республік: Одеської, Донецько-Криворізької, Сорочинської і навіть Баштанської і Висунської (обидві — у тому ж самому Миколаєвському повіті Херсонської губернії). Найважливіше попередження, одержане нами з минулого, полягає в тому, що в переломні епохи в нас здатна узяти гору українська анархічна ментальність, наше фантастичне уміння створювати політичний і суспільний розбрат.
Будь-якому народу необхідна очна ставка між нинішнім днем і своєю історією. Це дуже допомагає побудувати перспективу, побачити дійсний масштаб сьогоднішніх досягнень і невдач.
Хмельницький вивів народжену у вогні і хаосі Україну на стежку, вибрану ним для неї серед інших стежок, що вели в болота, і дав їй золоту нитку Аріадни — національну державну ідею. Зумівши не втратити цієї нитки, Україна через третину тисячоліття прийшла до заповітної незалежності.
Іван Мазепа
Перш ніж перейти до Івана Степановича Мазепи, зображеного на купюрі в десять гривень, хочу сказати кілька слів про одну цікаву арифметичну закономірність, присутню у нашій історії, або подобу закономірності, або випадковість, що має вигляд закономірності... Вона має відношення і до Мазепи.
Від Водохрещення Русі до незалежності України пройшла тисяча років. Хтось скаже, що трохи більше, а саме 1003 роки, оскільки Водохрещення відбулося в 988 році, а наша незалежність проголошена в 1991-му. Однак стародавня історія темна: деякі історики вважають, що Русь була хрещена не в 988-му, а в 990 році, а деякі — ще пізніше. Це тисячоліття поділяється на три рівних відрізки, кожен з яких у певному сенсі заперечує попередній. Закінчення одного відрізка і початок іншого відзначене найважливішою для України історичною подією.