Ігри долі
- Автор: Боразан Іванна
- Язык: украинский
- Год: Мультимедийное издательство Стрельбицкого
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Ігри долі». Краткое содержание книги:
Це мало бути грандіозне шоу, яке би не скоро забули, тому Ніколас Харт на ніщо не скупився. Та від цього Ані не було легше працювати. Навпаки, знаючи, що від цього дійства чекають феноменальності, потрібно враховувати всі фактори впливу і за всім стежити, щоб все пройшло як «по-маслу». То ж Анна взялася за роботу, щоб показати, на що вона здатна.
Минали дні, як години, в суїті приготувань незчулися, як прийшла субота — день, коли мало відбутися відкриття готелю. Всі дійові особи були напружені, особливо це стосувалося Ані, яка не могла ні їсти, ні спати і з самого ранку, була «як на голці». Все перевіряла по декілька разів, по кілька разів телефонувала людям, які були відповідальні за доставку їжі, різноманітної техніки, декорацій і тому подібне. Прискіпувалася до всього. Люди, які оточувавли її протягом цього важкого тижня, якби не знали її за цей період, думали б, що вона ханжа, а так сприймали її критику, знаючи, що це не зі зла, а для того, щоб усе пройшло навідмінно.
Міроприємство мало бути дещо неординарне: всі вже стомилися від сучасних співаків і співачок, які виступають на корпоративах, а також одних і тих самих ведучих, які не можуть нічого цікавого придумати і вже насередині шоу тобі стає нудно. Тому Аня пішла іншим шляхом і трошки здивувати сучасну публіку, яку вже нічим не здивуєш.
Отже, все мало відбутися у стилі Генріха VIII, бали якого відзначалися пишністю і незабутніми враженнями. Захоплюючись історією цього часу, Анні захотілося відтворити його хоча б на один вечір. Але, щоб не обтяжувати гостей підбором туалетів на вечір, вона зробила виключення: замість обтяжливих і незручних бальних суконь з корсетами, дами будуть одягати сучасні вечірні сукні на свій смак. Чоловіки ж будуть супроводжувати жінок у елегантних смокінгах.
Для розваги публіки буде запрошений оркестр, у виконанні якого звучатимуть мелодії для танців, як класичних, так і більш сучасних. А за вечерею гостей будуть розважати жонглери, фокусники та неймовірно гнучкі танцюристи.
І от настала довгожданна година, гості зібралися в розкішному залі готелю, де все віяло давниною і сьогоденням, де все «кричало»: «Милуйтеся мною, бо я найкращий чи найкраща в своєму роді». Цій красі позаздрив би будь-який королівський палац, хоча на цей готель було потрачено багато зусиль і грошей, але результат був того вартий.
Зроблена в античному стилі, але з деякими сучасними доповненнями зала, цього вечора була схожа на феєрверк: всюди палали вогні яскравим світлом, на дамах виблискувало коштовне каміння, на чоловіках до блиску начищене взуття.
Офіціанти не встигали розносити напої, а кухарі готувати закуски. Зала була переповнена, здавалося, тут зібралося півміста, весь бомонд Трускавця, ніхто не хотів пропустити нагоди побувати першими в готелі, щоб потім мати, про що говорити.
Та серед гостей ми не бачимо організатора цього свята — Анну. Вона щось доволі затрималася. Ніколас все частіше почав дивитися на годинник. Він майже з усіма встиг привітатися, а її все не видно. Скоро має початися урочиста частина з традиційним перерізанням стрічки і він хотів, щоб Аня в цей урочистий момент була разом з ним. Ще раз поглянувши на годинник, Нік надумав піти її шукати, але це вже стало не потрібно. Ступивши тільки крок в сторону сходів, його здивувало затишшя. Він обернувся і побачив, що всі погляди спрямовані в бік сходів, і, глянувши на них, він побачив дівчину, яка повільно і схвильовано спускалася в зал. Вона виглядала божественно: висока, довгонога, худорлява красуня у вечірній сукні червоного кольору. Здивування і захоплення читалися на обличчях всіх присутніх, ніхто не міг здогадатися, хто ця дівчина, тільки єдина людина в цій залі знала напевне — це Анна і цією людиною був Ніколас Харт, йому підказало серце, яке з її приходом почало шалено битися.
Ніколас підійшов до сходів, став у їх підніжжі і подав руку Анні. Вона поклала свою руку у його, і на обох обличчях з'явилася усмішка, у Анни вона вийшла трошки знервованою, у Ніколаса — ця усмішка символізувала задоволення, задоволення побаченим.
Червоний колір був їй до лиця, а покрій сукні підкреслював її струнку фігуру. Підібране догори темне волосся, підколене брошкою з камінцями червоного кольору, давало змогу милуватися тендітною білою шийкою, на якій примостилося елегантне кольє з невеликим рубіном посередині, який тримався на золотому ланцюжку. Подарунок Ніка, який Аня не хотіла приймати, але все-таки поступилася його наполегливості. Він міг і хотів би подарувати Ані всі діаманти світу, але вона виявилася маленькою гордячкою, яка не приймала дорогих подарунків. Які зусилля потрібно було затратити, щоб Аня погодилася прийняти цей малий рубін, і йому було страшно навіть уявити, що б було, як би це був діамант. Але все-таки Нік сьогодні ризикнув, але про це пізніше.