Ігри долі
- Автор: Боразан Іванна
- Язык: украинский
- Год: Мультимедийное издательство Стрельбицкого
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Ігри долі». Краткое содержание книги:
Це з одного боку, а з іншого, їй було дуже приємно, що Ніколас так і на першому побаченні не запросив її у готельний номер. Це давало їй надію на те, що він не ставиться до неї як до пустоголової дівулі, з якою можна провести приємно вечір. Він поважає її як особистість. А це вже щось…
Хоча вони і закінчили своє побаченням невинним поцілунком, та Анні здалося, що кращого і не може бути. Його теплі губи торкнулися її щік, які зараз же зашарілася, чи то від задоволення, чи від сорому, відомо тільки їй. Добре, що Ніколас в темряві не побачив її реакції, а то б вона його дуже здивувала. Її губи легенько привідкрилися, чекаючи, що їх також поцілують, але цього не було. Натомість Нік відійшов від Ані і вже намірився іти геть. Отямившись, Аня хотіла крізь землю провалитися. Чого вона сподівалася? Не бути її мрії реальністю. Ніколи такий чоловік, як Ніколас Харт, не буде з такою дівчиною, як вона. Ніколи їй не бути поряд з коханим чоловіком. Сльози готові були от-от политися з її очей, комок застряг у горлі, не даючи їй вільно дихати, а страх, що вона розлучається з коханим полонив її тіло.
Аж тут Ніколас, роблячи крок, щоб іти геть, повертається до неї і питає, чи не зайнята вона завтра вечером, можливо, вони могли б знову зустрітися…
— Я думала, що помру, бачачи його спину, а потім, мало не померла від задоволення, — продовжувала свою розповідь Аня.
Пролунала пауза, в якій наша героїня зробила ковток кави і блаженно зітхнула, коли відчула як рідина змочила її пересохле від розмови горло.
— Мені здається, що у цю хвилину я була ладна до нього підбігти і розцілувати. І ти не уявляєш, як мені важко було цього не зробити. Я тільки легенько кивнула головою у знак згоди і тихенько, щоб він не почув, як тремтить мій голос, промовила: «Було б непогано», — продовжувала свій монолог Аня, вимовляючи кожне слово і супроводжуючи розмову відповідними жестами.
Коли емоції вщухли і Аня заспокоїлася, вона ніби заново переживала цю історії, хотіла закінчити розповідь, але Оксана її зупинила:
— Дальше можеш не розповідати, я й так здогадуюся. Ти цілу ніч не могла заснути, думаючи про майбутнє побачення і прокручувала у голові минуле. Ти вже навіть вирішила, у чому ти підеш одягнена. Але мушу тебе розчарувати, без мого «фейс-контролю» ти навіть з квартири не вийдеш. Зрозуміла?
— Слухаюся! — жартівливо мовила Аня, приклавши руку до голови, як роблять це солдати в армії, віддаючи честь старшому по званню чи виконуючи їхні накази.
VII
Побачення проходили одне за одним, скріплюючи уже існуюче почуття у Ані і зароджуючи щось на подобі кохання у Ніколаса. На роботі усі вже здогадалися, що вони зустрічаються. І зі співчуттям дивилися на Аню, «наївна дівчина навіть не знає, що на неї чекає» — думали вони. Але вголос нічого не говорили. Тільки одна з колег заговорила про це з Анною, але та відкидала всі звинувачення. Вона забула про все на світі, не звертала увагу на плітки в офісі. Вона навіть забула про свої побоювання, які були в неї до того і ледь вірила у своє щастя.
Ніколас розповів їй про своє минуле, і коли зайшла мова про зраду коханої, то Аня собі пообіцяла, що ніколи його не зрадить. Хіба можна зрадити людину, яку кохаєш понад усе на світі? А Ніколас Харт нарешті відчув, що він кохає і коханий, і його гроші, і статус тут ні причому.
Але крім кохання, у них була ще й робота, про яку не міг забути ні Нік, ні Анна. Дні минали за днями, тижні — за тижнями, їхнє кохання росло і скріплювалося, але робота не давала розслабитися. Проект уже ішов до свого логічного завершення. Залишалося уточнити ще маленькі деталі, і робота, над якою вони працювали майже рік, закінчиться…
Якби ж то закінчиться. Робота ніколи не закінчується. Вона просто переходить в інші етапи. Зробив один етап — переходиш в інший, так закладено у світі.
Готель побудований. Залишилося тільки «подати його у потрібному світлі». Цю роботу Ніколас міг доручити тільки одній людині — своїй коханій Ані. Він їй повністю довіряв і навіть не сумнівався, що ніхто краще з усім цим не впорається. А от Аня сумнівалася у собі, адже організувати прийом на честь відкриття готелю — це справа не з легких. Потрібні знайомства, досвід, а вона тільки зі студентської лавки, де максимум теорії і мінімум практики. Але й підвести Ніка вона не могла, тому, збираючи всі сили «в кулак», Анна з ентузіазмом і острахом взялася за роботу.
Маючи в запасі тільки тиждень вона просиділа за роботою навіть свої вихідні дні. Складала списки запрошених, шукала їх адреси, готувала запрошення, щоб уже з понеділка їх розіслати. Складала меню і загальну картину дійства, а головне — підраховувала бюджет міроприємства, який, судячи з розмаху, складатиме кругленьку суму.