Корсунь-Шевченківська битва: сторінки історії.
- Автор: Чабан Анатолій, Степенькіна Парасковія
- Год: 2014
- Язык: украинский
- ISBN: 978-966-2652-12-3
- Жанр: История
Электронная книга - «Корсунь-Шевченківська битва: сторінки історії.». Краткое содержание книги:
Книга ілюстрована.
Розрахована на широке коло читачів.
Так, славна Корсунь-Шевченківська операція завершилась оточенням і знищенням великого угруповання німецько-фашистських військ у складі 9 піхотних, танкової дивізій, моторизованої бригади і великої кількості артилерійських, інженерних та інших частин і підрозділів. Це дуже ослабило німецько-фашистські війська, які діяли на Правобережній Україні, деморалізувало їх, поклало початок нестримному рухові радянських військ назустріч перемозі.
Певний вклад у розгром ворога на берегах Дніпра внесли частини і з’єднання 2 повітряної армії, якою мені було доручено командувати. Найважливішим нашим завданням була активна підтримка бойових дій 40 і 27 армій, які перейшли в наступ 26 січня, щоб з’єднатися з військами 2 Українського фронту в районі Звенигородки і замкнути кільце навколо угруповання ворога. У напрямку головного удару частини 2 повітряної армії бомбардувальними і штурмовими нальотами подавали велику допомогу військам, що наступали. Від початку операції по 30 січня авіація 2 повітряної армії зробила 1400 вильотів, з яких близько 900 — у вінницькому напрямку, де підтримувала свої війська при відбитті контратак ворожих танків.
Завдяки героїчним зусиллям авіаторів наземні армії успішно відбили контрудари ворога в районі Лисянки, які здійснювалися з метою деблокування оточеного корсунь-шевченківського угруповання. У цих боях найбільше відзначились льотчики 5 штурмового авіаційного корпусу, яким командував генерал-майор авіації М. П. Каманін, і 10 винищувального авіаційного корпусу на чолі з генерал-майором авіації М. М. Головнею. Літаки 5 штурмового авіаційного корпусу діяли безперервно, невеличкими групами, завдаючи противнику відчутних втрат. Так, наприклад, 5 штурмовиків ІЛ-2 451 штурмового авіаційного полку (ведучий лейтенант Зарубін) завдали удару по колоні противника в районі Лисянки. За шість атак вони вивели з ладу понад десять ворожих танків.
Наша повітряна армія добре проявила себе і в здійсненні блокади оточеного угруповання противника, зриваючи забезпечення його боєприпасами і пальним. Основною базою, звідки противник перекидав вантажі для оточених, були Уманський і Вінницький аеровузли. Тут зосереджувались транспортні літаки Ю-52 і частково бомбардувальники Ю-88 і МЕ-111.
Перед нами постало серйозне завдання — повести рішучу боротьбу з транспортною авіацією противника, щоб не дати йому можливості постачати оточені війська. Саме від цього багато в чому залежав успіх у ліквідації «котла». Особовий склад повітряної армії глибоко розумів це. Були відпрацьовані різні методи боротьби з авіацією противника. 4 лютого 1944 року 6 літаків Ла-5 583 винищувального полку під командуванням заступника командира ескадрильї старшого лейтенанта Базанова супроводжували стільки ж штурмовиків ІЛ-2 у районі Корсуня-Шевченківського. При підході до цілі на висоті 500 метрів вони зустріли 16 Ю-52. Старший лейтенант Базанов наказав двом винищувачам продовжувати прикривати штурмовиків, а сам разом з 3 винищувачами атакував групу літаків Ю-52. Внаслідок сміливих і рішучих дій наші винищувачі в короткочасному бою збили 9 Ю-52, у тому числі 4 літаки збив старший лейтенант Базанов, 2 — лейтенант Богачов.
Зберігся в пам’яті такий випадок. У ці дні ведучий пари літаків Ла-5 командир ескадрильї 3 винищувального авіаційного полку старший лейтенант Суріков вилетів на пошуки транспортних машин противника в район Завадівки. У небі над селом він побачив дві групи Ю-52 по 16-18 літаків у кожній, їх супроводжували винищувачі ФВ-190 і МЕ-109. Машини вже йшли на посадку. Передавши по радіо на командний пункт полку про виявлені літаки, Суріков разом з ведучим, молодшим лейтенантом Денисовим, атакували Ю-52 під час посадки. 2 ворожі транспорти врізались у землю.
За сигналом Сурікова на допомогу вилетіло чотири групи винищувачів, всього 29 літаків Ла-5. Група із 7 літаків під командуванням майора Блохіна зв’язала боєм винищувачів противника, решта груп, які вів старший лейтенант Суріков, провели чотири атаки на літаки, що стояли на аеродромі. У результаті наші льотчики спалили 15 літаків противника, серед яких було 9 Ю-52.
За весь період боротьби з транспортною авіацією ворога пілоти 2 повітряної армії провели в небі над фронтом понад 50 групових боїв, під час яких збили понад 70 ворожих літаків.
Не менш важливою справою була боротьба з транспортною авіацією противника на аеродромах. Ставилось завдання не дати фашистам піднятися в повітря. Використовуючи різні методи, наші авіатори завдали тринадцять сильних ударів по аеродромах ворога, у результаті яких вивели з ладу понад 110 літаків, з них понад 90 «юнкерсів».
Боротьба з транспортною авіацією противника на аеродромах Умані й Вінниці здійснювалась зосередженими ударами штурмовиків у взаємодії з винищувачами. Із загальної кількості ударів один був завданий по Уманському аеродрому, два — по Вінницькому і десять — по літаках Ю-52 на площадках, розташованих у районі Корсуня-Шевченківського. Найбільш характерними були зосереджені удари, завдані 4 лютого 1944 року по літаках на Уманському аеродромі. У цьому нальоті брали участь 22 штурмовики ІЛ-2 5 штурмового авіаційного корпусу і 30 винищувачів Ла-5 10 винищувального авіаційного корпусу. Наліт був організований з попереднім блокуванням цього ж аеродрому вісімнадцятьма Ла-5 і четвіркою ІЛ-2. У результаті нальоту було виведено з ладу 34 літаки противника типу Ю-88 і Ю-52.
9 лютого штурмовики 227 авіаційної дивізії, якою командував Герой Радянського? Союзу полковник А. О. Ложечніков, і винищувачі 5 винищувального авіаційного корпусу на чолі з командиром гвардії генерал-майором авіації Д. П. Галуновим завдали два послідовних удари по Вінницькому аеродрому. У першому брали участь 12 ІЛ-2 і 16 винищувачів, у другому 13 ІЛ-2 під прикриттям 18 винищувачів. У результаті цих ударів було виведено з ладу на землі 20 літаків Ю-52 і в повітряних боях 1 літак ФВ-190 та 1 Хш-126.
Значної шкоди було завдано гітлерівцям під час ударів по транспортних літаках на площадках у районі оточення. З лютого група штурмовиків під командуванням лейтенанта Гамаюна із 235 штурмового авіаційного полку атакувала літаки на площадках на північний схід від Корсуня-Шевченківського. Інша група із семи штурмовиків під командуванням майора Кирєєва, яка входила до складу 809 штурмового авіаційного полку, обрушилась на літаки, що базувалися на західній околиці Корсуня-Шевченківського. Наступного дня шістка штурмовиків під командуванням майора М. С. Чеченєва із 451 штурмового авіаційного полку розгромила площадку на північній околиці села Черепин.
У результаті цих трьох нальотів 27 літаків противника були пошкоджені. Всього за сімнадцять днів операції льотчики 2 повітряної армії зробили на аеродроми противника понад 350 літако-вильотів.
Іншим, не менш ефективним методом боротьби з транспортною авіацією противника, було блокування його аеродромів, яке в основному здійснювалось літаками в одиночку (вдень — Пе-2, вночі — По-2). Так, 9 лютого об одинадцятій годині була перехоплена радіограма противника, в якій повідомлялось про заборону посадки літаків на Уманському аеродромі через його пошкодження. 10 лютого екіпажі Пе-2 202 бомбардувальної авіаційної дивізії (командир дивізії — полковник С. І. Нечипоренко) блокували аеродром, скинувши на нього три бомби, які вивели з ладу центр і північну частину злітно-посадкової смуги.
Уманський і Вінницький аеродроми, де були основні бази противника, наші літаки блокували систематично.
У період весняного бездоріжжя Військова рада 1 Українського фронту доручила справу постачання 6 танковій і 40 загальновійськовій арміям боєприпасів і пального 2 повітряній армії. Це завдання виконували частини 326 нічної бомбардувальної дивізії.
Доставка вантажів авіацією проводилася двома методами: посадочним і парашутним (на випадок непридатності посадочних площадок). Транспортування велося літаками По-2. З 8 по 16 лютого для перевезення вантажів дивізія здійснила 822 літако-вильоти. За цей період було доставлено наземним частинам 49 тонн пального і мастила, 65 тонн боєприпасів, 620 реактивних снарядів для гвардійських мінометів.
Разом з тим одним із першочергових завдань частин 1 з’єднань 2 повітряної армії було проведення систематичних ударів штурмової і бомбардувальної авіації по живій силі й техніці противника в районі оточення. Особливо ефективно діяли штурмовики, розстрілюючи колони фашистів. Наші авіатори були справжніми господарями неба.