Історія польсько-українських конфліктів т.1
- Автор: Сивицкий Николай
- Серия: Історія польсько-українських конфліктів #1
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: ім. Олени Телыги
- ISBN: 966-7601-49-8
- Переводчик: Петренко Є
- Жанр: История
Электронная книга - «Історія польсько-українських конфліктів т.1». Краткое содержание книги:
Друга частина «Репресії Другої Речі Посполитої» охоплює період міжвоєнного двадцятиріччя і показує польсько-українські стосунки на основі авторського тексту, документів та інших публікацій, які підтверджують і доповнюють виклад.
є) перебування у війську належить використати з метою громадянського виховання військових української національності, а після їхнього повернення з війська опікуватись ними в організаціях резервістів; ж) організації фізичного виховання («Луги») повинні підпорядковуватись Державному управлінню у справах фізичного виховання і військової підготовки; українське харцерство повинно становити автентичні відділи у рамках загальнопольського харцерського союзу
AAN, MSW, Wydział Narodowościowy, 802.
Протокол засідання Воєводського комітету у справах Лемківщини, проведеного дня 27 травня 1938 року в Кракові.
Голова: доктор Юзеф Тимінський, краківський воєвода. Присутні: п. Савіцький, начальник національного відділу Міністерства внутрішніх справ: магістр Папроцький, директор Національної Президії Ради міністрів; майор Перуцький, представник Міністерства у військових справах;
інспектор Регорович, представник Міністерства ВРіОП; генерал Лучинський, командир OK №V у Кракові; підполковник Грефнер з OK № X у Перемишлі; майор Бартосік з OK № V у Кракові; Стипінський, куратор шкільного округу в Кракові; Начальник Гарбацький, представник Окружної дирекції державної залізниці у Кракові;
Доктор Смоленський, професор Ягеллонського Університету у Кракові;
Доктор Малашинський, краківський віце-воєвода;
Міхнєвський, начальник суспільно-політичного відділу воєводського правління у Кракові;
Інж. Вонсовський, начальник комунально-будівельного відділу воєводського правління у Кракові;
Інж. Шерльонг, керівник відділу рільництва воєводського правління у Кракові;
Радник Слугоцький, представник суспільно-політичного відділу воєводського правління у Львові;
Доктор Лях, новосондецький староста;
Буцьор, санокський староста;
Інспектор Родкевич, комендант західної Малопольської округи інспекції пожежної охорони у Кракові;
Надкомендант Руцінський, комендант інспекції прикордонної охорони у Яслі;
Інженер Росцішевський, представник сільськогосподарської палати у Кракові;
Інженер Міллер, представник сільськогосподарської палати у Львові;
Директор Урбаньчик, представник головного правління ТСЛ;
Пйонтковський, представник погоджувального секретаріату і ТСЛ;
Магістр Александрович, радник суспільно-політичного відділу воєводського правління у Кракові;
Доктор Войнаровський, референт суспільно-політичного відділу воєводського правління у Кракові.
Порядок денний
1) Вступне слово голови Комітету
2) Звіт про діяльність Комітету
3) Звіт про діяльність наукової секції
4) Звіт про діяльність підкомітету
5) Звіт про діяльність Краківської і Львівської сільськогосподарських палат на Лемківщині за 1937–1938 роки
6) Звіт про меліораційні роботи на території Лемківщини Краківського і Львівського воєводств
7) Звіт про діяльність ТСЛ на території Лемківщини
8) План праці на Лемківщині
9) Дискусія
10) Вільні висновки
(…) Краківський воєвода, доктор Тимінський: Не треба вважати за якийсь успіх акції на Лемківщині будівництво певної кількості кілометрів доріг, підйом сільського господарства і т. п., бо це є нормальна діяльність держави. Щоб цю діяльність можна було використати як спеціальний інструмент впливу на населення, щоб отримати певний політичний ефект (полонізація лемків), належить поєднати цю господарську акцію з політичною концепцією.
Виходячи з такої концепції, не потрібно і надалі піднімати економічно Лемківщину, якщо там буде чинитися опір організовано. Не треба забувати, що навіть ОУН на найбільш гарячій території охоче прийме всі зусилля держави у напрямку економічного піднесення території, якщо це не викликає за собою жодних зобов'язань щодо організації населення у рамках загальнодержавних організацій. Не слід забувати, що за нинішньої економічної ситуації держави можна було б виділити більші фонди на Лемківські терени лише за рахунок інтересів польського села. Це є ще один найважливіший аргумент на користь прискорення двох підкомітетів. Усі організації перебувають на рівні повітових. За тих умов у повітах, де визначальна більшість є польською, вона буде впливати при спільних організаціях на лемківську меншість. Це можливо принаймні теоретично на терені всього Краківського воєводства і у Кросненському повіті. Однак якщо лемківське населення на цій території з тих чи інших причин не захоче прийняти організації, то буде змушене зачекати отримання різних пільг та інвестицій.