Історія польсько-українських конфліктів т.1
- Автор: Сивицкий Николай
- Серия: Історія польсько-українських конфліктів #1
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: ім. Олени Телыги
- ISBN: 966-7601-49-8
- Переводчик: Петренко Є
- Жанр: История
Электронная книга - «Історія польсько-українських конфліктів т.1». Краткое содержание книги:
Друга частина «Репресії Другої Речі Посполитої» охоплює період міжвоєнного двадцятиріччя і показує польсько-українські стосунки на основі авторського тексту, документів та інших публікацій, які підтверджують і доповнюють виклад.
Пан староста Буцьор порушив справу нинішнього апостольського адміністратора, зазначаючи, що та людина є невідповідною для цієї посади, бо не має кваліфікації, яка вимагається інтересами польської державності. Зі свого боку, пан староста Буцьор висуває кандидатуру колишнього канцлера адміністратури священика Полянського, чия кандидатура не отримала підтримки присутніх.
Пан воєвода Тимінський зазначає, що справа правильного призначення в апостольській адміністратурі для Лемківщини буде добре вирішена лише тоді, коли ця посада буде зайнята священиком-поляком, який перейде у східний обряд.
Пан начальник Муцнєвський заявив, що ця справа останнім часом обговорювалась у воєводському уряді з паном директором департаменту у справах віросповідань Міністерства ВРіОП під час його перебування у Кракові, причому було визначено, що її вирішать через рік. (…)
Секретар — / магістр Б. Александрович, радник
Голова доктор Й. Тимінський, воєвода
AAN, MSW; Wydz. Naród. 1058
Звіт щодо діяльності підкомітету у справах Лемківщини за час від 21 травня 1937 до 20 травня 1938р.
І. Політичний відділ
(…) Національний український рух показав у 1937 році значне зменшення своєї активності через протидію, направлену проти видатних діячів і запеклих українських шовіністів, які намагаються збудити на лемківському терені сепаратистські національні українські поривання. Після переселення з лемківського терену найагресивніших греко-католицьких священиків і від'їзду у 1936 головної опори українського руху священика Качмара інтенсивність української діяльності значно ослабла і не тільки на терені Новосондеччини, а й у інших лемківських повітах Краківського воєводства. Втім, вплив священика Качмара, нині правої руки єпископа Коциловського у Перемишлі, відчувається ще на лемківському терені через підтримання ним зв'язків з відданими особами, які під його настановами намагаються проводити конспіраційну українську роботу. Однак після видалення у минулому році з прикордонної смуги кількох діячів, і серед них учителя-пенсіонера Костіва, видатного діяча, українського націоналіста з Новосондецького повіту, ця інформація дуже остудила тих діячів-українофілів, які побоюються подібної долі. Тому їхня діяльність або зовсім, або значно ослабла, або перейшла на форму конспіраційної діяльності, яка, однак, не доходить до широкого кола населення.
Зрештою, у кінці минулого року, особливо у його останнім кварталі, був помічений певний наплив української літератури на терені Лемківщини, особливо у її східній частині (повіти Леський, Саноцький і Кросненський) у формі різних періодичних видань, брошур і часописів, як, наприклад, «Наш Лемко», «Нове Село», «Дзвіночок» та інші. Ці часописи також передплачував і розповсюджував греко-католицький клір або з допомогою посередників, або безпосередньо серед лемківського населення. Оголошена у зв'язку з цим апостольським адміністратором для Лемківщини заборона читання та поширення цих часописів греко-католицьким кліром і певна протидія з боку влади спричинились значною мірою до затримання їх поширення на лемківські терени. (…)
II. Освітньо-суспільний відділ
Освітньо-суспільна праця на лемківській території у 1937 році була розпочата введенням до шкіл змін програм і плану навчання, в результаті яких власне руська мова з лекційної перейшла в один з предметів навчання. Незалежно від цього проводилась робота в таких напрямках:
1) Усвідомлення вчителів-поляків щодо значення і ролі, яку вони повинні виконувати на лемківському терені, познайомивши їх частково з лемківською проблемою.
2) (…) З метою належної підготовки кандидатів, які мали зайняти посади після вчителів, переведених за межі лемківської території, організовано курс вивчення руської мови у Новому Сончі і Саноку, і протягом року відбувались з'їзди і конференції за участі шкільних інспекторів, на яких обговорювались умови і тактика праці на терені лемківських шкіл.
3) Проведено ліквідацію лемківських шкіл у тих місцевостях, де існували поряд польські і лемківські школи. Одночасно піднесено організаційний рівень польських шкіл на лемківській території (наприклад, зі школи першого рівня утворено школу другого рівня) при одночасному долученні нових польських учителів.