Історія польсько-українських конфліктів т.1
- Автор: Сивицкий Николай
- Серия: Історія польсько-українських конфліктів #1
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: ім. Олени Телыги
- ISBN: 966-7601-49-8
- Переводчик: Петренко Є
- Жанр: История
Электронная книга - «Історія польсько-українських конфліктів т.1». Краткое содержание книги:
Друга частина «Репресії Другої Речі Посполитої» охоплює період міжвоєнного двадцятиріччя і показує польсько-українські стосунки на основі авторського тексту, документів та інших публікацій, які підтверджують і доповнюють виклад.
За цих умов з позиції польських державних інтересів на Лемківщині необхідно виховати з місцевого населення частину інтелігенції, яка була б перейнята польською культурою і відділена від відцентрових русинських впливів, а потім впливала на оточення і могла б з користю використовуватись у цій важкій місцевості.
Згідно з постулатом, проголошеним у плані праці на Лемківщині, який був схвалений на засіданні воєводського комітету у справах Лемківщини, вважаю за необхідне забезпечення коштами державної скарбниці для незаможних дітей поляків з Лемківщини і дітей лемків у польських інтернатах (по 1–2 учні в одному інтернаті) повного утримання і навчання у гімназії і загальноосвітніх та професійних ліцеях, а можливо, і вищих наукових закладах з метою виховання їх лояльними і державотворчими громадянами, а потім забезпечення їм посад учителів, греко-католицьких священиків і т. д. Щоб акція якомога швидше дала заплановані результати, належить, на мою думку, розпочати її принаймні частково вже у майбутньому 1938/39 навчальному році.
Оскільки вирахував стипендію після погодження з шкільним керівництвом для одного учня (учениці) у розмірі 500 злотих на рік, при загальній кількості 60 стипендій, на цю мету потрібна була б щорічно квота 30 000 злотих.
Доповідаючи про вищенаведене, прошу Міністерство призначити мені на цю мету з бюджету поточного року принаймні частину квоти, як і врахувати всю мою пропозицію у бюджеті Міністерства на наступний рік.
З огляду на необхідність розпочати цю акцію на початку наступного року прошу якнайшвидше повідомити мені про прийняте рішення.
Воєвода: /— докт. Тимінський
До ознайомлення:
Пан воєвода у Львові
Пан командир округу корпусу № V у Кракові
Пан командир округу корпусу № X у Перемишлі
Пан куратор Краківського шкільного округу
Пан куратор Львівського шкільного округу
AAN MSW Wydz. Naród. 1058 s. 13
Секретаріат Міністерства внутрішніх справ
Січень 1936. Таємно
Директиви польської внутрішньої національної політики (Тези)
І. Загальні зауваження
1. Мета. — Метою нашої внутрішньої національної політики є внутрішнє зміцнення Речі Посполитої як умови сили держави через досягнення далекосяжного збігу (можливо, найменшої розбіжності) між державними інтересами і інтересами окремих національностей.
2. Завдання. — У принципі ця політика повинна ставити собі за завдання державну асиміляцію (виховання громадянина, який має права і знає свої громадянські обов'язки) національних меншин, відмовляючись від наміру національної асиміляції (денаціоналізації), а тим більше мовної, шляхом примусу.
3. Методика діяльності. - 1) Різниця у рівні свідомості окремих національностей, чисельності та характері їх розміщення, суспільно-професійній і економічній структурі, релігійній приналежності і в інтенсивності і характері зв'язків тих національностей з материнськими народами, які становлять етнічну основу сусідніх держав, так само як і погляди на значення вказаних територій для оборони держави, — вимагають, щоб наша національна політика була різною з точки зору методів діяльності щодо різноманітних національних меншостей і навіть відносно тих самих національностей на різноманітних теренах їх поселення. Постулатом практичної державної політики повинно бути дуже точне виділення вищеназваних національностей і територій, на яких метод діяльності повинен бути скоординованим і одностайним. (…)
II. Окремі національні питання
4. Українське питання.
1) Національна політика стосовно українців у Польщі повинна намагатись створити такі умови співжиття з польським народом, у яких українці могли б і хотіли б зайняти позицію політичної співпраці у рамках польської державності і бути фактором пробудження національного українського руху на території совєтської України в дусі західноєвропейської культури і цивілізації.
2) Національна політика стосовно українців практично повинна бути спрямована на створення сильного, ідейного українського полонофільського руху. Основою тієї політики повинна бути така: на змішаних польсько-українських територіях Волині і трьох південно-східних воєводств — без восьми західних повітів Львівського воєводства, як польських, і без п'яти повітів над Сяном (Любачів, Ярослав, Перемишль, Добромиль і Санок) і без дев'яти повітів (Мостиська, Самбір, Яворів, Рава-Руська, Жовква, Огродек Ягеллонський, Рудки, Львів і Сокаль), які становлять міст до Львова, як призначених до полонізації, — обов'язкове повне правове і фактичне рівноправ'я українців, особливо у галузі самоврядування, економічній, мовній і культурній. На території вищеназваних повітів, призначених до полонізації на терені надбузьких повітів Люблінського воєводства, і на Лемківщині полонізаторська політика не повинна мати негативного характеру, особливо боротьба з мовою населення, навпаки, особливо інтенсивно повинна підтримати культурно-шкільні й економічно-цивілізаційні польські зусилля (державне і національне).