Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 2

У січні 1927 року трапився дивний випадок. Одного разу близько півночі, коли Чарльз читав свої ритуальні заклинання, які моторошно відлунювали на нижніх поверхах, з бухти раптом подув холодний вітер, і всі сусіди відчули, як слабо задвигтіла земля. У той момент кіт виглядав неабияк наляканим, а десь із милю навкруги несамовито завивали собаки. Тоді загуркотів грім — дивне явище для тієї пори року — і пролунав такий тріск, що пану і пані Ворд здалося, ніби в будинок влучила блискавка. Вони поспішили нагору, щоб перевірити, чи нічого не сталося, але Чарльз перестрів їх біля дверей на горище; він був блідим, виглядав рішучим і зловісним, серйозне обличчя променіло майже страхітливим виразом тріумфу. Він запевнив їх, що в будинок не влучила жодна блискавка і що невдовзі буря вляжеться. Вони зупинилися і побачили з вікна, що він мав рацію — блискавки віддалялися, а дерева вже не хилилися до землі від подуву крижаного вітру з моря. Грім теж ущух, подекуди ще чулося глухе бурмотіння, і зрештою все затихло. З’явилися зорі, і вираз на Чарльзовому обличчі кристалізувався до чистого тріумфу.

Упродовж двох з лишком місяців після того випадку Чарльз значно менше часу проводив у своїй лабораторії. Він виявляв незвичний інтерес до погоди і розпитував про те, коли навесні розмерзається земля. Якось у березні він після півночі вийшов з дому і не повертався аж до ранку; раптом його мати, яка не спала всю ніч, почула гуркіт мотора біля в’їзду у двір. Звідти також лунала приглушена лайка, і пані Ворд, підвівшись, підійшла до вікна й побачила чотири темні постаті, які витягли з вантажівки довгий важкий ящик і понесли його за Чарльзом до бічних дверей. Вона почула важке дихання і тупіт на сходах, а тоді щось глухо гупнуло на горищі; після того знову кроки — і четверо чоловіків вийшли надвір та від’їхали на своїй вантажівці.