Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Детская проза » Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 2
Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 2 - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 2

Электронная книга - «Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 2». Краткое содержание книги:

Другий том повного зібрання прозових творів видатного майстра літератури «загадкового та потойбічного» Г. Ф. Лавкрафта охоплює його прозу, написану у період з 1926 по 1928 роки, і містить такі класичні і переважно розлогі твори як «Поклик Ктулху», «Сновидні пошуки незвіданого Кадата», «Справа Чарльза Декстера Ворда», «Барва з позамежжя світу», «Жахіття Данвіча».
1 ... 112 113 114 115 116 117 118 119 120 ... 197
Перейти на страницу:

Лікар запевнив Вордів, що психічне здоров’я Чарльза не викликає жодних побоювань, але що він, з іншого боку, займається дослідженнями, які можуть виявитися справді важливими, і його слова змусили їх бути поблажливими навіть тоді, коли у червні юнак відмовився вступати до коледжу. Він заявив, що займається вивченням значно важливіших і вартісніших речей, і висловив намір наступного року поїхати за кордон, щоб попрацювати з деякими недоступними в Америці джерелами. Батько-Ворд одразу відхилив друге бажання як абсурдне для вісімнадцятирічного юнака, проте змирився з його рішенням щодо університету; отож після не найуспішнішого випуску зі школи Мозеса Брауна на Чарльза очікували три роки посилених окультних досліджень та цвинтарних пошуків. Тепер за ним утвердилася слава дивака, і він ще менше бачився з друзями родини, аніж раніше, весь час проводячи за роботою і тільки зрідка виїжджаючи до інших міст, аби попрацювати із загадковими документами. Одного разу він вирушив на південь, щоб поговорити з дивним старим мулатом, який мешкав на болотах і про якого в газеті надрукували цікаву статтю. Потім якось він поїхав на пошуки невеличкого села в Адріондак[133], в якому, за переказами, здійснювалися якісь дивні обрядові церемонії. Та батьки все ще забороняли йому їхати у Старий Світ, куди він так прагнув.

Досягнувши повноліття у квітні 1923 року й отримавши невеликий спадок від свого діда по материнській лінії, Ворд нарешті вирішив податися у мандрівку до Європи, в яку його раніше не відпускали батьки. Він навіть не розповів про свій маршрут, лише сказав, що дослідження й пошуки приведуть його до багатьох місць, проте пообіцяв батькам писати регулярно і докладно. Коли вони зрозуміли, що його не вдасться переконати, то припинили опиратися і почали допомагати всім, чим могли; отож, у червні юнак відплив до Ліверпуля під прощальні благословення батька й матері, які провели його до Бостона і махали руками з пірсу Білої Зорі у Чарльзтауні, аж поки він не зник із поля зору. Незабаром листи сповістили про те, що він безпечно дістався острова і поселився у гарному районі на Ґрейт Рассел-стріт у Лондоні; там він збирався залишатися, уникаючи зустрічі з друзями родини, аж поки не дослідить всі джерела Британського музею з потрібного напряму. Він мало писав про своє повсякденне життя, бо не було особливо про що писати. Вивчення та дослідження займали увесь його час, і якось він згадав про лабораторію, яку облаштував в одній з кімнат. Те, що він нічого не розповідав про свої блукання у пошуках старовини чарівним середмістям з його манливими краєвидами куполів і шпилів, сплетіннями вулиць і алей, чиї містичні повороти й неочікувано відкриті простори дивують і ваблять водночас, його батьки сприйняли за добрий знак, вважаючи, що нові інтереси заполонили його розум.

У червні 1924 року короткий лист сповістив про його від’їзд до Парижа, куди він раніше раз чи двічі літав ознайомитися з матеріалами із Національної бібліотеки. Звідтоді три місяці поспіль Чарльз присилав тільки листівки зі зворотною адресою на вулиці Сен-Жак і згадував про спеціальні дослідження рідкісних рукописів у бібліотеці анонімного приватного колекціонера. Він уникав знайомих, і ніхто з туристів не привозив додому звісток про те, що з ним бачився. Тоді Чарльз замовк, й аж у жовтні Ворди отримали листівку з Праги, що в Чехословаччині, у якій Чарльз писав, що поїхав до цього давнього міста з потреби поговорити з одним дуже старим чоловіком, який вважався останнім володарем надзвичайно важливих середньовічних знань. Він дав зворотну адресу в Нойштадті і повідомив, що не збирається залишати міста до січня; після того він надіслав кілька листівок із Відня, розповідаючи, що проїжджає це місто на шляху до східніших регіонів, куди його запросив один з його листувальників і товаришів по окультних студіях.

Наступна листівка надійшла з Кляузенбурґа в Трансильванії й повідомила про те, що Ворд уже наближається до свого місця призначення. Він збирався відвідати барона Ференці, чий маєток стояв у горах на схід від Ракуша[134], тож попросив писати йому туди на ім’я цього дворянина. Ще одна листівка прийшла з Ракуша через тиждень, і в ній Чарльз розповідав, що його зустріла карета господаря і що він збирається вирушити з міста в гори; тривалий час це було його останнє повідомлення — він аж до травня не відповідав на часті листи батьків. Тоді він написав матері, щоб відмовити її від плану зустрітися з ним у Лондоні, Парижі чи Римі влітку, коли старші Ворди збиралися помандрувати Європою. Він сказав, що дослідження вимагали його постійної присутності на тому самому місці, а розташування замку барона Ференці було не надто зручним для візитів. Він стояв на височині у лісистих горах, а самого місця сільські мешканці настільки остерігалися, що звичайним людям ставало від цього якось моторошно. І тим паче, барон був не з тих, хто може сподобатися добропорядним, консервативним мешканцям Нової Англії. Його погляди і поведінка були доволі специфічними, та й сам він був надто літнім, щоб його турбувати. Було б ліпше, — писав Чарльз, — якби його батьки почекали на його повернення до Провіденса, яке вже не за горами.

вернуться

133

Гірський хребет на північному сході штату Нью-Йорк.

вернуться

134

Вжита ГФЛ назва «Ракуш» очевидно корелює з назвою міста Рахів, розташованого у передгір’ї Марамороського хребта, яке географічно належить до Трансильванії і входило до володінь роду Ракоці, аж поки 1919 року не було окуповане румунськими військами. Інший варіант — село Ракештія в окрузі міста Хунедоара. На користь Рахова — гірське розташування, на користь Ракештії — великий середньовічний замковий комплекс.

1 ... 112 113 114 115 116 117 118 119 120 ... 197
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)