Беру свої слова назад
- Автор: Суворов Виктор
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Сталкер
- ISBN: 966-696-874-6
- Переводчик: Олег Петрович Дрогомирецький
- Жанр: История
Электронная книга - «Беру свої слова назад». Краткое содержание книги:
Саме в цей день, 13 червня 1941 року, відбулося остаточне і повне розділення структур управління в західних прикордонних військових округах, крім Ленінградського. В той день нарком оборони віддав наказ вивести фронтові управління на польові командні пункти. У Західному особливому військовому окрузі, так само як у Прибалтійському і Київському особливих військових округах, уже з 13 червня існували фронти. Паралельно з цим функціонували і військові округи, зі складу яких виділилися фронти.
Починаючи з 13 червня 1941 року в Білорусії існували дві незалежні військові системи управління: таємно створений Західний фронт (командувач фронтом генерал армії Д.Г. Павлов, командний пункт у лісі, в районі станції Обуз-Лесьна) і Західний особливий військовий округ (командувач генерал-лейтенант В.Н. Курдюмов, штаб у Мінську). Павлов продовжував грати роль командувача округу, але він уже офіційно - командувач фронту, і його штаб уже перекидається на таємний командний пункт, щоб існувати незалежно від Західного особливого військового округу. Сам Павлов з вищим керівництвом фронту поки в Мінську. В театрі.
Весь цей театр затіяний заради того, щоб показати німецькій розвідці: на Західному фронті без змін, тут у нас у Радянському Союзі життя йде своєю чергою, нічого серйозного не затівається, ніхто нікуди таємно не йде, ось вони, керівники, все рядочком у театрі сидять. І пора зрозуміти, панове добрі, що чутки про те, що СРСР готується до війни з Німеччиною, є помилковими і провокаційними...
Коли Сталін у Москві затверджував рішення про розгортання фронтів, командні пункти п'яти фронтів були вже обладнані, на багатьох уже перебували офіцери і генерали штабів. Вони вже віддавали накази від імені фронтового командування. Приклад: 21 червня 1941 року о 14 годині 30 хвилин було віддане розпорядження 8-й, 11-й і 27-й арміям про введення світломаскування в гарнізонах та в місцях розташування військ. Розпорядження підписав помічник командувача Північно-Західного фронту з ППО полковник Карлін (ЦАМО, фонд 344, опис 5564, справа 1, лист 62). Звертаю увагу: підписав папір помічник командувача НЕ округу, а фронту! Німецького вторгнення ніхто не чекав, але фронти вже розгорнули.
– 6 -
У театрі поряд з генералом армії Павловом сидів генерал-лейтенант артилерії Н.А. Клич, начальник артилерії Західного особливого військового округу, насправді - Західного фронту. Ось невеликий фрагмент про нього і генерала І.М. Русіянова, командира 100-ї стрілецької дивізії. Трохи пізніше, 18 вересня 1941 року, 100-а стрілецька дивізія буде перетворена в 1-у гвардійську. В наказі Верховного Головнокомандувача No 308 про перетворення перших чотирьох дивізій у гвардійські генерал-майор Русіянов був названий першим. Саме він офіційно став радянським гвардійцем No 1. Але зараз мова не про вересень, а про початок червня 1941 року.
«100-та стрілецька дивізія перед війною стояла в передмістях Мінська, тому неофіційно іменувалася столичною. На початку червня 1941 року її командир генерал-майор І.М. Русіянов був викликаний у штаб округу: треба отримувати нові 76-мм гармати. Начальник артилерії округу генерал-лейтенант Н.А. Клич добре зустрів Івана Микитовича, свого старого знайомого. Коли вони залишились удвох, Клич тихо і, мабуть, трохи невпевнено (що зазвичай було йому властиво) промовив:
– Іване Микитовичу, я раджу тобі нові сімдесятишестиміліметрові гармати поки не брати. Але - тільки раджу. Вирішуй сам.
– Хіба це погані гармати?
– Нові сімдесятишестиміліметровки - не гармати, а мрія. Але в нас снарядів до них лише один боєкомплект. А до старих гармат - гори боєприпасів. Почнеться війна, ти за два дні спалиш усі снаряди до нових гармат. Що ж далі будеш робити?
– А що - війна на носі?
– Я тобі й так сказав більше, ніж міг...
– Скільки ж мені доведеться тягнути з отриманням нових гармат?
– Думаю, не більше місяця»