Беру свої слова назад

Або Ворошилов напередодні вторгнення потурав Павлову в ослабленні оборони західного напрямку. Тоді обидва варті покарання.

Або Ворошилов за 16 років бурхливої діяльності війська Західного округу і територію Білорусії до відбиття агресії не підготував. В цьому випадку карати треба було одного Ворошилова. Що міг зробити один Павлов у Мінську за останній рік, якщо нарком оборони в Москві на своєму високому посту нічого не зробив за 16 років?

З 1940 року в кріслі наркома оборони сидів маршал Тимошенко.

Питання ось як поставимо: знав Тимошенко, як треба організувати відбиття агресії на західному напрямку, або він цього не знав?

Якщо знав, то чому не віддав відповідних розпоряджень Павлову? На віжках і кінь розумний. При розумному наркомі навіть недолугий Павлов мав діяти правильно. У путнього ротного недолугі взводні добре і правильно працюють. А якщо неправильно, то і з ротного відповідальність: а ти нащо тут поставлений?

В руках наркома оборони - вся міць Червоної Армії. Якщо, маючи в підпорядкуванні всю Червону Армію і всі ресурси країни, сам нарком оборони не знав, як організувати відбиття агресії на землі Білорусії, то яка відповідальність начальника місцевого масштабу?

І якщо стався стратегічний розгром Західного фронту, невже перший заступник наркома оборони маршал Будьонний не винен? Якщо він не підготував відбиття агресії, то чим він взагалі перед німецьким вторгненням займався?

Невже не винен Маршал Радянського Союзу Шапошников, який з травня 1937 року по серпень 1940 року був начальником Генерального штабу? Як у передвоєнні роки він планував оборону на західному напрямку?

І якщо ВСІ Маршали Радянського Союзу, разом узяті, включаючи голову Комітету оборони, наркома оборони з його першим заступником та двома заступниками, при всьому сукупному досвіді, при своєму впливі та неосяжній владі, перебуваючи поруч з Павловом, не змогли зупинити Гота і Ґудеріана, то чи міг це зробити один Павлов?

Питання ставлю так: перед німецьким вторгненням високі московські начальники віддавали собі звіт в тому, що Західний фронт може впасти за тиждень, чи вони цього не розуміли? Якщо не розуміли, то всіх їх треба судити за злочинну недбалість. А якщо розуміли небезпеку розгрому, але нічого не робили для підготовки оборони на західному напрямі, тоді їх треба було судити за шкідництво.

Всі п'ять Маршалів Радянського Союзу разом проявили в Білорусії повну безпорадність. Чи справедливо в безпорадності звинувачувати одного Павлова? Деякі з маршалів таємно з'явились у Білорусії до німецького вторгнення. І якщо вони бачили, що Павлов не працює, а сидить у театрі, то чому вони його звідти не вигнали? Чому не поставили питання перед Москвою про негайне усунення Павлова?

Та й маршали були не одні. Там же в Білорусії перебував і нарком державного контролю Мехліс з воістину необмеженими розстрільними повноваженнями. Чому він не зупинив німецькі танки? І якщо в передвоєнні роки, місяці і дні в Західному особливому військовому окрузі ніхто не готувався до відбиття агресії, то куди ж дивився верховний сталінський контролер Мехліс? Крім справ військових, не було в нашій країні ніяких інших справ. Все було підпорядковане підготовці до війни. Як же Мехліс прогледів непорядок?