Беру свої слова назад
- Автор: Суворов Виктор
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Сталкер
- ISBN: 966-696-874-6
- Переводчик: Олег Петрович Дрогомирецький
- Жанр: История
Электронная книга - «Беру свої слова назад». Краткое содержание книги:
Але ж не одному Русіянову натякали.
Генерал-майор військ зв'язку Агафонов перед війною був начальником зв'язку 11-ї армії Прибалтійського особливого військового округу. У його розповіді згаданий генерал-майор І.Т. Шлемін. Він був начальником штабу 11-ї армії. Отже: "За кілька днів до війни було проведено останнє навчання 128-ою стрілецькою дивізією в районі Кальварії. Після навчання підійшов я, пам'ятаю, до начальника штабу генералу Шлеміна і попросив дозволу зняти наведені польові кабельні лінії.
– У жодному разі не робіть цього! - Категорично наказав начальник штабу, а потім вже більш м'яко запитав: - Невже, товариш Агафонов, ви не розумієте обстановки, не розумієте, для чого це потрібно?
– Ясно, товаришу генерале..." (В.П. Агафонов. Німан! Німан! Я - Дунай! М., 1967. С. 20).
Отже, навчання завершилися. А польові кабелі залишилися. Не для навчань. І не для оборонної війни. 128-а стрілецька дивізія, як і всі інші, до оборони не готувалася, траншей не копала, вона вчилася «бити ворога на його території». Особливо цікавим рекомендую знайти на карті цю саму Кальварію і лінію кордону 1941 року...
Начальнику зв'язку 11-ї армії натяк: лінії зв'язку розгорнуті не для навчань. Міркуй, для чого.
Якщо я щось не так сказав, товариші поправлять, але здається мені: якщо генерали про майбутню війні шепотілися, натяками називаючи приблизну дату її початку, отже, мова йшла не про гітлерівську таємницю, а про сталінську.
І не тому Павлов, Клич, Климовських, Копець, Таюрський безтурботно в театрі сиділи, що робити їм нічого, і не тому, що на мирне співіснування з Гітлером сподівалися. Якраз навпаки. Вони знали: скоро війна, саме тому треба в театрі з'являтися.
Іноді.
А чи значаться за Куликом і Павловом злочини?
Треба визнати: значаться.
Не хочу бути однобоким. Справедливості заради треба згадати злочини Павлова і Кулика. Деякі з цих злочинів пробачити не можна. Наприклад, обидва в кінці 30-х років воювали в Іспанії. «Щоб землю селянам в Гренаді віддати». На перший погляд - справа шляхетна: боротьба з фашизмом. Однак...
Однак у нас до 1936 року вже були винищені мільйони людей. Нічого рівного й подібного фашист Франко в Іспанії ніколи не здійснював і не задумував.
У нас мільйони вже сиділи в концтаборах, а Іспанія за великим рахунком обійшлася без цього.
Наших селян загнали в колгоспи, а іспанський селянин залишався вільним. Кордони Іспанії були відкриті, і кожен, кому диктатура генералісимуса Франко не подобалася, міг вільно їхати на всі чотири боки, хоч в Аргентину, хоч в Австралію, хоч на батьківщину світового пролетаріату. А наші кордони були на замку. Будь-якого бажаючого побувати в капіталістичному пеклі чекав на кордоні, клацаючи затвором, доблесний прикордонник Карацупа з вірним псом.
У 1932 році комуністи навмисно влаштували голод, перш за все на землі України, і вбили голодом нові мільйони. А в 1936 році наші доблесні воїни поїхали Іспанію звільняти, хоча в Іспанії ніякого голоду не було й не передбачалося. Нашим воїнам-інтернаціоналістам треба було не в чужі землі рватися, а воювати за свободу своєї країни, свого народу.
Якого біса ви лізли чужий народ звільняти, якщо наш народ у цей час на ланцюгу сидів? Звідки ця відповідальність за долю далеких країн при повній безвідповідальності за власну долю?
Розділ 22
Хто зрівняється з Павловом?
«Правдива історія» Великої Вітчизняної війни становить собою фантастичну композицію з брехливих мемуарів Жукова, наскрізь фальшивих романів Стаднюка і фільмів Озерова.