Беру свої слова назад
- Автор: Суворов Виктор
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Сталкер
- ISBN: 966-696-874-6
- Переводчик: Олег Петрович Дрогомирецький
- Жанр: История
Электронная книга - «Беру свої слова назад». Краткое содержание книги:
Сидів у Москві, в Генеральному штабі якийсь геній, гнав до Білорусі кращі у світі 152-мм гаубиці-гармати МЛ-20 і по десятку боєкомплектів кожній. Але гармати ці - розсипом: без розрахунків, без командирів, без забезпечення тилів. Якщо немає артилеристів, то дочекайся, коли будуть; на уральських полігонах сформуй батареї, дивізіони, полки, підготуй, збий, тільки тоді в Білорусію відправляй.
Той же геній з Генерального штабу гнав у ту ж Білорусію найкращі у світі 76-мм гармати, але тільки по одному боєкомплект снарядів до них. Якщо немає в достатку снарядів до нових гармат, так тримай гармати за Волгою. Коли розгорнуть на повну потужність виробництво снарядів, ось тоді й пустиш гармати у справу. Інакше армію беззахисною робиш. Кому потрібні гармати без снарядів? Тільки ворогам. Тільки Гітлеру. Гітлерівці наші захоплені 76-мм гармати на озброєння взяли, виробництво снарядів налагодили. У першій половині Другої світової війни радянські 76-мм гармати були найпотужнішими протитанковими гарматами гітлерівської армії. Свого нічого подібного і рівного у Гітлера не було.
Та й «застарілі» наші гармати теж чогось варті. Витівники з Генерального штабу та Інституту військової історії «застарілу» зброю взагалі в статистику не включали. Над цією зброєю вони глумилися. Але ось приклад: відмовився генерал-майор Русіянов від новітніх, найкращих у світі гармат, залишились у нього в дивізії тридюймівки зразка 1902 року. І тому дивізія його через неповних два місяці війни стала гвардійською. Найпершою.
Так що не в «застарілій» зброї справа.
– 7 -
На початку війни генерал-лейтенант артилерії Клич був заарештований у числі «винуватців». «Професор диверсійних наук» полковник І.Г. Старинов був свідком арешту. Ось його розповідь: «Особливо вразив мене арешт Н.А. Клича. В його чесності й невинності я був переконаний... Н.А. Клич робив усе, щоб підвищити боєздатність артилерії округу. Але в нього забирали тягачі, знімали його людей з позицій на... оборонні роботи. Забирали в нього старі гармати з боєприпасами, а натомість присилали нові без снарядів. Що ж міг зробити Клич?! Протестувати? Він протестував, але його зупиняли» (І.Г. Старінов. Міни чекають своєї години. М., 1964. С. 211).
Але наша розмова зараз не про снаряди й гармати, а про те, що начальник артилерії Західного особливого військового округу генерал-лейтенант артилерії Н.А. Клич на початку червня 1941 року знав: максимум через місяць, тобто на початку липня, розпочнеться війна. Про це він натякав генерал-майору Русіянову. «Красная звезда» повідомляє, що Русіянов натяк зрозумів: «Зрозумівши після розмови з Кличом, що в його розпорядженні залишилося мізерно мало часу, комдив з особливим завзяттям наліг на вогневу підготовку, на тактичні навчання, школив штаб. Зовсім замучив дивізію. І все ж швидше, ніж очікувалося, підійшов перший день війни».
Готувався Русіянов на початок липня, а війна почалася на два тижні раніше...
Командир 100-ї стрілецької дивізії генерал-майор Русіянов дізнався про майбутню війну від начальника артилерії Західного особливого військового округу генерал-лейтенанта Клича. Цікаво, а від кого Клич міг дізнатися про війну на початку липня? Найімовірніше, від командувача Західного особливого військового округу генерала армії Павлова.
Не думаю, щоб Клич або Павлов знали плани Гітлера. Але вони знали плани Сталіна. І якщо не в повному обсязі, то в частині, що їх стосується.
Але припустимо неймовірне: генерал-лейтенант артилерії Клич на початку червня 1941 року знав плани Гітлера - максимум через місяць нападе. Якщо він у Мінську це знав і розумів, то, напевно, і геніальний Жуков мав це розуміти. Жукову з висоти видніше. У Жукова в підпорядкуванні Розвідувальне управління Генерального штабу, йому всі розвідувальні відділи штабів військових округів інформацію шлють. Як же сталося, що командир відносно невеликого рангу на початку червня б'є тривогу, а геніальний стратег у Москві сам тривогу не б'є і інших осаджує?
А в мене ще питання: навіщо знання про швидкий початок війни в таємниці тримати? Чому один радянський генерал про можливий термін початку війни повідомляє іншому натяком? Та не кожному натякає, а тільки другу своєму Русіянову, в упевненості, що той не проговориться. Подумаємо: хто зацікавлений термін початку війни тримати в таємниці? Тільки нападаюча сторона, тільки агресор. Якщо агресор Гітлер, то нехай він свої таємниці і зберігає. А нам навіщо гітлерівську таємницю берегти? Навпаки, на весь світ сурмити треба було: не метушися, Гітлере, твої задуми нам відомі!