Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Биографии и мемуары » Невідоме Розстріляне Відродження
Невідоме Розстріляне Відродження - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Невідоме Розстріляне Відродження

Электронная книга - «Невідоме Розстріляне Відродження». Краткое содержание книги:

Голодомор – не єдина трагедія українського народу. Друга не менша трагедія – знищення мозку нації, адже коли знищується мозок нації, то це веде до її жахливого занепаду. У біографічних довідках про авторів, твори яких увійшли до антології «Невідоме Розстріляне Відродження», не подано причин арешту та кримінальних статей, за якими їх судили: всі вони однакові – якщо не УВО (Українська Військова Організація), яка «ставила своєю метою організацію контрреволюційних повстанських сил», то «активна контрреволюційна діяльність, спрямована на повалення Радянської влади і встановлення української буржуазно-демократичної республіки», а то й зовсім безглузді – замах на членів уряду, праця на іноземну контррозвідку і т. д. Більшість прізвищ цих письменників невідомі ширшому колу читачів і майже усі твори, які увійшли до цієї антології, публікуються вперше після загибелі їхніх авторів. На читача чекають цікаві відкриття. Повість Петра Голоти «Алькеґаль» дуже нагадує легендарний твір Венедикта Єрофєєва «Москва-Пєтушкі», де герой перебуває у постійному контакті з алкоголем, переживаючи різні пригоди. У повісті Сергія Жигалка «Нарцис і Геркулан» героями стали двоє чортів. Повість Бориса Тенети «Гармонія і свинушник» була свого часу засуджена як наклеп на совєтську дійсність і заборонена. Антисовєтським виявилося також оповідання Петра Ванченка «Оповідання про гніду кобилу», автор змушений був навіть каятися, що написав його. Читачеві цікаво буде також познайомитися з невідомими раніше поезіями Людмили Старицької-Черняхівської і рідного брата Василя Чумака – Миколи, фантастичним оповіданням Олекси Слісаренка та багатьма іншими творами, які не втратили своєї цінності й актуальності і в наш час.
1 ... 114 115 116 117 118 119 120 121 122 ... 406
Перейти на страницу:

За прядкою

У хаті – хур-ру-хур… У хаті пряло аж три. Прялі співають журно, Діло ж у них – горить.
Мати і дочок дві… Хиті-хиті-хить… А за вікном вітер, Вітер гудить.
Вітер літа, гудить, В хату нагонить смуть; Місяць такий блідий — Хоче в вікно зазирнуть.
Дочки прядуть смутні, Нудно хитатись так: Через чотири дні Буде в сельбуді спектакль.
Через чотири дні… А прядки хур-хурчать. Дочки прядуть смутні, Дочки мовчать.
Мати співа вже сама: Ой, ви луги, луги… А за вікном зима, А за вікном сніги.

Спомини

(уривок)

П’ять аж нас… І голі, й босі, Та ще батько й мати… Ще ізмалку довелося Нам про найми знати. Чабанами були змалу і од праці п’яні. І не нам у свята грала скрипка на майдані. Чабанами ми ходили, шмату хліба раді. І не нам тоді шуміли верби на леваді. Праця й злидні нас чекали і у будні, й свята — і не нам пісень співали чепурні дівчата! Гей, літа ж мої смагляві! Ви завжди зі мною — ви щоразу в моїй уяві встаєте з Десною. Й береги десенські бачу, й гори ті крейдяні, і луги, й озера – наче на кіноекрані. За Десною ж бір сосновий, звідки ми тікали од лісничих, як на дрова паліччя збирали. Десно, Десно!.. Мене змалу її хвилі мили — не одна сльоза упала у холодні хвилі!.. …Не забуде цього кожен, хто зазнав. До смерти… Вже ніщо, мабуть, не зможе споминів цих стерти.

На святах

– «Віє вітер, віє вітер, кучугури наміта! Хай на мене бог сердитий — не боюсь я ні чорта!» Шарпнув гармошку і… бехнувся ниць, п’яні засипало очи: дивиться з боку гурт молодиць, наче сороки стрекочуть: Люди – не люди: – сами язики, Химка ж – не Химка: – оракул: – «Хлопець який! Гармоніст який! а пропаде за собаку! …Хлопець який!..» А він знову підвівся, і: – «Гей, розступись!» Знов полилася метелиця: бубон, як свекор, бубонить під ніс і брязкотять брязкотельця. Чуб розтріпавсь йому, очі, як дим — Гляне – погляне. О, де ж ти мета?.. …«Кажуть люди, що не вийде вже із мене ні чорта! – Віє ж вітер, віє ж вітер, кучугури наміта-а-а-а!» …Люди – не люди: – сами язики, Химка ж – не Химка – оракул: – «Хлопець який! Гармоніст який! А пропаде – за собаку!»

Віктор Гудим

Народився 1.07.1909 р. в с. Пироги на Полтавщині. В автобіографії писав: «Батько до революції мав півтора десятин землі і 10 душ сім’ї. Семи років я вступив до народної школи, 1925 р. закінчив трудшколу. Учився рік в устимівській сільськогосподарській профшколі.На формування світогляду вплинула сестра, що вступила до комсомолу 1921 р. – тож з 1924 р. і я став комсомольцем. Працював піонервожатим, головою юнсекції, в редколегії газети, тощо. Тепер студент Київського ІНО, літвідділу. Писати почав рано, друкуватися – з 1928 р. в журналі „Молодий більшовик“, в „Літературній газеті“, „Глобусі“, „Комсомольці України“, в журналі „Життя й Революція“ та „Студент Революції“».

Закінчив у 1931 р. Київський ІНО. Працював у редакціях київських газет і журналів, на кінофабриці. Належав до «Молодняка». Видав збірки поезій «Одкрито семафори» (1931), «Маршрути» (1932), «Слава» (1936), поему «Солдати п’ятирічки» (1931), збірку нарисів «На соціялістичних рейках» (1931).

1 ... 114 115 116 117 118 119 120 121 122 ... 406
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)