Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Биографии и мемуары » Невідоме Розстріляне Відродження
Невідоме Розстріляне Відродження - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Невідоме Розстріляне Відродження

Электронная книга - «Невідоме Розстріляне Відродження». Краткое содержание книги:

Голодомор – не єдина трагедія українського народу. Друга не менша трагедія – знищення мозку нації, адже коли знищується мозок нації, то це веде до її жахливого занепаду. У біографічних довідках про авторів, твори яких увійшли до антології «Невідоме Розстріляне Відродження», не подано причин арешту та кримінальних статей, за якими їх судили: всі вони однакові – якщо не УВО (Українська Військова Організація), яка «ставила своєю метою організацію контрреволюційних повстанських сил», то «активна контрреволюційна діяльність, спрямована на повалення Радянської влади і встановлення української буржуазно-демократичної республіки», а то й зовсім безглузді – замах на членів уряду, праця на іноземну контррозвідку і т. д. Більшість прізвищ цих письменників невідомі ширшому колу читачів і майже усі твори, які увійшли до цієї антології, публікуються вперше після загибелі їхніх авторів. На читача чекають цікаві відкриття. Повість Петра Голоти «Алькеґаль» дуже нагадує легендарний твір Венедикта Єрофєєва «Москва-Пєтушкі», де герой перебуває у постійному контакті з алкоголем, переживаючи різні пригоди. У повісті Сергія Жигалка «Нарцис і Геркулан» героями стали двоє чортів. Повість Бориса Тенети «Гармонія і свинушник» була свого часу засуджена як наклеп на совєтську дійсність і заборонена. Антисовєтським виявилося також оповідання Петра Ванченка «Оповідання про гніду кобилу», автор змушений був навіть каятися, що написав його. Читачеві цікаво буде також познайомитися з невідомими раніше поезіями Людмили Старицької-Черняхівської і рідного брата Василя Чумака – Миколи, фантастичним оповіданням Олекси Слісаренка та багатьма іншими творами, які не втратили своєї цінності й актуальності і в наш час.
1 ... 115 116 117 118 119 120 121 122 123 ... 406
Перейти на страницу:

У 1937 р. був репресований і 24.10.1937 р. розстріляний.

Баляда про сентиментального капітана, конкістадорів та прогрес

…Отак говорив нам худий капітан, Знавець і цінитель пригод Колумба: – Життя це – мінливе… – І сам головою хитав, Рукою опершись на клуба. Барометр не падав, хоч був фордевінд. Довкола вода хвилювалась брижами — Спроквола вщухала, і слід, Як борозни, танув за нами. Корабель накренений, ніби титан, Води надокучливий стримував хлюпіт. І так говорив нам худий капітан, Знавець і цінитель пригод Колумба: – Незламна людина, дитя океану, Що тільки і знав у нас – глум, Про Індію мріє, а краю гуано Дістався Колумб!.. — І, витягши люльку, зіпершись на бильце, Продовжував розповідь, повний відваги: – Нечуваний злочин! Кортеса ватаги Пливуть грабувати далеких тубільців. Це ж вперше країна селітри й гуано Всотала тубільської крови досхочу: Жадоба до золота множила рани, І європейці Виймали їм очи…
І кров капітану кипіла, І він реготав дуже мило: – Ха-ха! Я не можу… Європа, Вона – плекаторка гуманних ідей — Могла затопити кривавим потопом Беззбройних, хоч диких людей!
А потім, із притиском дивним на «ес», Він став вихваляти прогрес: – Європа – країна прогресу, Тепер не дозволить… О ні! За спробу, здається мені, Приборкать зуміє Кортеса.
Я сам за гуманні ідеї… (Нехай проклене мене край!) Трибуном знедолених стану, як в Новій Гвінеї Міклухо-Маклай!
Так говорив він погрози. Вже ближче порт. Туманіє Марокко, А слово його пропікало, як лозунг. І думали ми: знепритомніє – буде морока! Приїхали в гавань і якір спустили — На щоглах, як листя, скрутились вітрила. Корабель, мов яструб, що крила одтято. Засмаглі матроси ширяли по трапах, І враз: Загриміли по трапах гармати. Мене дивувало — Куди це потрапив? І я запитав капітана. Примруживши око, Нам сер капітан відповів баритоном: – О, будьте спокійні! Гармати везуть до Марокко, Приборкати тих, що ламають закони!

Криниця

Ой у криниці вода холодна — Джерела чисті зісподу б’ють. Ти вистилала тонкі полотна, Ти виряджала в далеку путь.
Ой у криниці вода холодна, Дівчино-рибко, не забувай. Дала напитись (убік полотна!), Сама рукою: ну, що ж, бувай!
І я поїхав – знову походи, Панів рубали – крошив Махна… Біля Майкопа з криниці воду Цебром збирала не раз до дна.
Одна на брата надбита фляга Ковтав по краплі й на дно дививсь. Ой пив не часто з криниці благо, Не роззувався і не голивсь.
З коня не злазив – бої, походи, Коли до ясен присхне язик, У серці будять – криницю й воду, Що у походах не пив, одвик.
Та шабля гостра, як бритва ріже! Пани-підсудні дають драла. Майкоп, Одеса, Полтава, Ніжин — Кіннота наша в боях пройшла.
Вертав з походу – біля криниці Стояла пишна і молода. – Ой дай напиться мені водиці… — додолу з відер хлюп-хлюп вода.
Улип губами до відеречка, Такої зроду води не пив. Медами пахла білява гречка, А ти за повід, щоб одступив!
А ти питала, з якого краю, Дарунок-подар, який несу. Відповідав я. – Панів немає… Бідняцька воля да на красу!
Ой у криниці вода холодна. Дала напиться – не забувай… Тікали-никли тонкі полотна, А ти рукою – бувай-бувай!..
1 ... 115 116 117 118 119 120 121 122 123 ... 406
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)