Спомини запорожця
- Автор: Авраменко Никифор
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Темпора
- ISBN: 966-8201-27-2
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Спомини запорожця». Краткое содержание книги:
Публікується вперше за матеріалами з сімейного архіву сім'ї Авраменків у Познані. Текст подається в оригінальному написанні. Для більш зручного прочитання частково адаптовано до сучасної орфографію та пунктуацію.
Значить, ми з Терпилом були малосвідомі. Належить підкреслить добру організацію сторони адміністраційної. Довгі столи, для харчування. Великий запас хліба, ковбас, дві кухні. Повний порядок.
По обіді — привітання од командування фронтом, уряду, партій, міської ради.
Зложили привітання делегації: польська військова з полковником на чолі і грузинська. В імені політичних партій промовці виголосили свої програми і запрошували прибути вечором на зібрання і записатись, де хто захоче. В другім дні виступали делегати з фронту. Тичилось варунків життя на позиції, поступи українізації частин, організацій.
Нарікали на негативний стосунок з боку росіян, так з боку офіцерів, як і солдат, особливо більшовиків, котрих щораз більше.
Виділення наших частин називають зрадою Росії, мазепинством, зрадою революції.
"Разом кров проливали, з одного котелка їли, одну вошу кормили, а ви од ціляєтесь?
В вашій Центральній Раді самі буржуї та капіталісти, офіцери та генерали. Недаром звуться головні кровопивці генеральними секретарями". Керує одна рука. Зброєю — брехня! Такі брехні находять послух у темних, навіть наших.
На трибуні Петлюра в тій самій шкіряній куртці.
Це дійсно вроджений промовець-трибун! Мова гаряча, сердечна: "Нашим завданням є оборона Батьківщини, а наша земля загрожена безпосередньо, частина під ворогом. Всі свої сили мусим скерувать на фронт і рядом з росіянами викинуть ворога з нашої території. Кінчимо тоді війну".
Винниченко говорив про розмову з урядом Керенського: "Не хотять вони конкретно виявить своє становище. Форма влади в нас з Росією може буть така сама. Тільки вони можуть жить в хаті з тараканами, а ми їх не зносимо. Хочем господарювать на своїм, вони — на своїм. Жить, як брати, не зриваючи стосунків".
І Петлюра, і Винниченко заявили себе переконаними федералістами. Більш- менш те саме говорили інші, а між ними — штабс-капітан Шинкар з 4-ї фінляндської девізи, котрого зустрічав колись на фронті.
В певнім моменті в порожню ложу рядом увійшов високий, міцно збудований генерал-лейтенант, в прегарно пошитому вбранні, в товаристві капітана Удовиченка. Той привітливо кивнув головою — пізнав. А я пізнав колишнього командира 2-ї кінної гвардійської дивізії, з якою попав на війну. Забрав голос офіцер Богданівського полку Петро Певний. Пропонує повітать першого командира корпусу, котрий українізується (34-й), — генерала Скоропадського.
Гучні оплески, гонорове місце в президії, коротка подяка за честь.
Пішов вечором на зібрання соціал-демократів. Хіба до цієї партії запишусь. До неї належать Винниченко, Петлюра і Андрій.
Слухаю наради, а там мова єдине про поборювання впливів соціал-револю- ціонерів. Щось не те.
Послухав соціал-революціонерів. їх найбільше. Той самий клопіт, аби спихнуть соціал-демократів!
Бий вас сила Божа! Ні слова про Україну! Далі уже і не ходив…
Третього дня — наради, запитання, вияснення, вказівки. З Удовиченком до ложі увійшов статурний молодець, з оселедцем на голові, в жупані, кунтуші з вильотами, в широких синіх штанях, жовтих чоботях. Збоку — крива шабля. Чорні невеликі вуси. Запорожець з картини! Знайомимось. Отаман Вільного козацтва з Бистрику, учитель. Нова організація — піввійськова, півпорядкова — повстала в Черкасах з ініціативи якогось Гризла. Пишна фігура звертає на себе очі всіх делегатів. Жива традиція козацьких часів. Ось воно: здоровий дух!
На трибуну входе молодий чоловік літ 23–25 в сірій солдатській шинелі. В руках звернутий папір.
Перед очима розгортається велика карта етнографічних земель України, намальована різними красками.
"Товариші і браття! — починає промовець. — Бачите карту нашої землі. Од Карпат до Дону і од Білгороду до Брянський лісів, до Чорного і Азовського морей, з сходу на захід, з півночі на південь, наша земля займає простори, більші од великих держав Західної Європи. Наші брати, кров з крові, кость з кості, заселяють північний Кавказ і Кубанські землі. Тут лежить за горами Русь Закарпатська. На нашій землі живе коло 50 мільйонів, з чого 80 % припадає на українців, решта 20 % — на росіян, поляків, жидів, німців, греків і інших.
Земля наша урожайна, багата в підставові промислові сирівці. В недрах Кривого Рогу, Донеччини, Нікопольської округи — необчислені запаси камінного ву- гілля найвищих сортів, руд, заліза, марганцю, міді, нікелю, олова, ртуті; маємо розвинену металургію.
Україна оперта в двоє морей, з сплавцими і судоходними ріками, має перед собою одкритий світ. Борислав і Дрогобич дадуть нафту. Крим, зв'язаний з Україною господарчо, прилучиться до неї в недалекім часі з своїми портами. Світ одкритий! Маємо великі запаси лісів, розбудоване цукровництво. Сітка залізниць покриває Україну в головних господарчих керунках.