Енеїда [Aeneis - uk]

448] Він спричинив метушню і страху нагнав на все місто. 449] Бо сповістив він, що лавами тевкри надходять від Тібру, 450] З ними й тірренські полки виступають на ратному полі. 451] Переполох-бо упав на народ, і серця схвилювались, 452] Гнівом завзятим вони спалахнули; в гарячці й тривозі 453] Зброї жадають, юнацтво лиш «зброї!» кричить, та старіші 454] Сльози ковтають у смутку, але зволікають. А галас 455] З різних розбіжних думок, наростаючи, неба сягає. 456] Так, наче десь у гаю позліталися зграями птахи, 457] Або на рибою повних затонах Падузи курличе 458] Лебедів стадо захриплих. «Тепер, громадяни, — промовив 459] Турн, уловивши хвилину, — ви радьте, тут сидячи, раду 460] Й мир вихваляйте собі, а військо вороже нестримно 461] Рине на нашу державу». Ні слова не вимовив більше, 462] Швидко схопився й з високої вибіг оселі. «Волузе, — 463] Крикнув, — озброїтись вольсків загонам звели і рутулів 464] Вишикуй в лави. Ви ж разом, Мессапе і Корасе з братом, 465] Порозставляйте у полі широкому збройну кінноту. 466] Інші підходи до міста нехай укріпляють і вежі 467] Міцно обсадять, а решта у бій, як скажу я, за мною». 468] Зразу ж на мури усі подались і по місту розбіглись. 469] Збори і думи великі сам батько Латин залишає 470] І відкладає їх, ця-бо пригода сумна його з шляху 471] Збила. І сам він себе винуватить найбільше у тому, 472] Що не прийняв добровільно дарданця Енея і зятя 473] Місту не дав. Рови перед брамами ті вже копають, 474] Інші каміння і палі везуть. До кривавого бою 475] Знак дає грізна сурма. Усі мури вінцем обсадили 476] Хлопці й жіноцтво, бо крайня потреба усіх закликає. 477] Тут же й до храму Паллади на замок високий цариця 478] Іде з дарами, а з нею велика громада жіноча. 479] Поруч із нею Лавінія-діва, ота, що за неї 480] Стільки нещастя, і очі прекрасні свої опустила. 481] Слідом ідуть матері і сповнюють ладану димом 482] Храм весь, стають на порозі високім і тужні благання 483] Шлють до богині: «Могутня владичице збройна, богине 484] Воєн, Трітоніє-діво, своєю рукою приборкай 485] Зброю фрігійця-грабіжника, кинь його в порох обличчям 486] І умертви під високими брамами нашого міста». 487] Турн же, весь сповнений люті, до бою в той час готувався: 488] Панцир на себе надів і з червоної міді лускою 489] Їжився грізно, литки в наголінники з золота зброїв. 490] Не ослонив ще обличчя, та вже причепив він до боку 491] Меч свій, і, сяючи золотом, біг із високого замку, 492] Й серцем радів, і вбивав ворогів у своїх він надіях. 493] Наче той кінь, що від ясел зірвався з припону й дістався, 494] Врешті, на волю й, хазяїном ставши широкого поля, 495] На пасовища біжить, де кобил табуни випасають, 496] Або на річку знайому, де завжди привик він купатись, 497] Високо шию несе, і брикає, й ірже у своєму 498] Буйстві, а гриву по шиї, по грудях вітрець розвіває. 499] Тут проти нього з загоном із вольсків виходить Камілла. 500] Скочила з свого коня коло самої брами цариця. 501] Полк весь за нею те саме вчинив — всі стрибнули на землю 502] З коней своїх. І каже вона: «Якщо може по праву, 503] Турне, відвага собі довіряти, то я обіцяю 504] Проти загонів Енея і проти кінноти тірренців 505] Стати до бою сама. Дозволь мені першій зазнати 506] Всіх на собі небезпек бойових, а ти й піхотинці 507] Станьте під містом і мурів пильнуйте». А Турн, утопивши 508] Очі у грізну цю дівчину, в відповідь так промовляє: 509] «Діво, Італії славо, яку тобі дяку повинен 510] Скласти я словом і ділом? Та нині, коли своїм духом 511] Ти все на світі долаєш, діли вже й труди всі зі мною. 512] Якщо правдиві чутки і вивідачі вірно доносять, 513] Вислав злостивий Еней уперед легкозбройну кінноту, 514] Щоб чатувала на полі, а сам по стрімких, недоступних 515] Пнеться верхах і підходить під місто. Ось тут приготую 516] Засідку я — над стрімкою стежиною в лісі засяду 517] З військом в яру, де зійшлися дороги, а ти тоді стрінеш 518] Зброєю військо тірренське. З тобою також і завзятий 519] Буде Мессап, і латинські загони, й ряди тібуртинські, 520] Провід над ними всіма ти обіймеш». Ось так промовляє 521] Він, і Мессапа, й вождів союзних такими ж словами 522] Кличе до бою, й на ворога сам вирушає. Крутий там 523] Яр є, придатний на засідку й підступ воєнний, обабіч 524] Темна гущавина берег укрила; туди пробігає 525] Стежка вузенька, й вузькі лиш ізвори туди досягають, — 526] Доступ тяжкий туди. Тут, над цим яром, немовби на чатах 527] Аж на вершечку самому гори, є незнана рівнина — 528] Схови безпечні, чи хочеш ти справа, чи зліва вступити 529] В битву, чи скелі великі котить, якщо з гір наступати. 530] Юний герой наш сюди по знайомих дорогах подався 531] Й місце зайняв те, і тут він засів у лісах непривітних.