Енеїда [Aeneis - uk]

336] Встав тоді Дранк, ворог Турнові давній, бо Турнова слава 337] Заздрощі в нього будила і в очі колола болюче. 338] Знатний він був багатій, також на язик він був гострий, 339] Менше гарячий до бою; порожнім не був він на раді 340] Балакуном, зате ж і вигадником смути був сильним. 341] Славне походження матері рід його гордим робило, 342] Батьків неясний був рід. Тож встає і такими словами 343] Гнів він роз’ятрює й множить: «Ох, добрий наш царю, ти радиш 344] Речі нікому не тайні, й без наших підтверджень, всі скажуть, 345] Що їм відомо й чого вимагатиме щастя народу, — 346] Мовити ж вголос не сміють. Хай вільно дозволить сказати 347] Й гордість відкине свою той, за котрого вдачу погану 348] Й провід нещасний (скажу, хоч грозив би мечем мені й смертю) 349] Стільки упало вже славних вождів і все місто ми бачим 350] В смутку тяжкому. А він нападає на табір троянський, 351] Сам же тікати ладен, тільки зброєю небо лякає. 352] Дар же один до дарів, що велиш ти послати дарданцям, 353] Зволь лиш один ще додати, наш царю найкращий, — хай в цьому 354] Тиск анічий не здолає тебе, — ти віддай свою доню 355] Гідному зятеві, батьку, до шлюбу достойного, й мир цей 356] Вічним союзом скріпи. А коли нам і серце, і розум 357] Страх перед ним огортає, у нього самого просімо 358] Ласки, його заклинаймо[417]: хай право належне цареві 359] І батьківщині відступить. Чому громадян безталанних 360] Стільки разів в небезпеку таку очевидну штовхати? 361] З тебе ці Лація біди початок взяли, ти причина 362] Всіх їх. Рятунку немає в війні. Всі благаємо, Турне, 363] Миру від тебе і ще запоруки, що буде тривкий він. 364] Перший я той, що ти ворогом звеш (не перечу, зови так), 365] Дуже благаю тебе, ти над рідними май милосердя, 366] Гордість покинь, відійди, ти-бо прогнаний. Ми уже досить 367] Бачили смерті, спустошили наших полів ми багато. 368] Чи, коли слава твоя тебе кличе, як маєш відвагу 369] В серці настільки, як так тебе тягне це віно цареве, 370] Зважся, на ворога вийди, стань груди об груди до бою. 371] Видно, щоб міг із дочкою царевою Турн одружитись, 372] Маємо трупом поля засівати ми, душі нікчемні, 373] Що не заплачуть по нас, не схоронять в могилі. Як сили 374] Є в тебе трохи, якщо по батьках залишилось відваги, 375] Глянь тому в очі, хто кличе тебе».