Енеїда [Aeneis - uk]

699] Тут попадається їй і син Авна, герой апеннінський, 700] Що зупинивсь перед нею від страху; це був не останній 701] з-поміж лігурів, що хитрістю вмів рятуватись, якби лиш 702] Доля йому дозволяла. Він бачить: ніяким вже чином 703] З бою не вийде і напад цариці стрімкий не відверне, 704] В підступи й хитрощі вдався і так їй почав говорити: 705] «Що це, жінко, мені за геройство, як в доблесті кінській 706] Силу свою ти вбачаєш? Відмовся від кінної втечі, 707] І на землі тут, нарівні зі мною, зустріньмося пішки: 708] Знатимеш, певно, тоді, кому шкодить хвальба пустослівна». 709] Мовив він так, вона ж, вражена боляче й сповнена люті, 710] Передає коня свого подрузі і без боязні 711] В зброї тій самій із голим мечем і щитом виступає. 712] Сам же юнак, того певен, що підступом цим переможе, 713] Кинувсь від неї тікати, віжки назад повернувши, 714] Й четвероногого шпорами гострими вчвал підганяє. 715] «Ах, ти, лігуре безчесний, бундючишся ти надаремно, 716] Прадідніх хитрощів цих, ошуканцю, ти марно вживаєш; 717] Не занесе тебе підступ до Авна лукавого цілим». 718] Мовила так і, немов загорівшись, своїми стопами 719] Сильними переганяє коня його й спереду віжки 720] Схоплює, зводить з ним бій і криваво на ворогу мститься. 721] Так, наче яструб священний з високої скелі на крилах 722] Легко у хмарах під небом голубку догнав і, схопивши, 723] Міцно трима й пазурами кривими її роздирає, — 724] Кров з неї ллється, і вирване пір’я літає в повітрі.