МАМА, ДОНЬКА, БАНДЮГАН
- Автор: Кокотюха Андрей Анатольевич
- Год: 2003
- Язык: украинский
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «МАМА, ДОНЬКА, БАНДЮГАН». Краткое содержание книги:
-Ксеню, сідай в машину, поїдеш з адвокатом.
-Куди...
-Розмови! З мамою біда. Тихо, нічого не сталося. - Олег намацав її руку, коротко стиснув. - Дівчину можна довірити тобі?
-Елементарно. Ти...
-Спокуха. Не бздо в каністру, я сказав, - рішенні вже прийшло, народилося миттєво, як завжди трапляється в подібних ситуаціях. - Подзвониш, куди звелю, скажеш так...
-Олег!
-Брателло, ми єдєм чи нє!
Тет-тя Сон-ня не вертите зад-дом,
Это-то не пропеллер, а вы не самолет...
Давши Добрянському короткі інструкції, Рибалка чмокнув Оксану в губи, а коли вона оговталася від несподіваного вияву уваги, він уже крокував до під`їзда.
Всередині нікого не виявилося, не визирав із своєї буди знайомий Рибалці пильний відставник. Щось підштовхнуло Олега до "сторожки". Обережно підійшов, потягнув на себе двері, зазирнув у комірчину. На вахтерській канапці хтось лежав, накритий старим покривалом. З-під столика стирчали чоловічі ноги. Нахилившись, Рибалка побачив труп незнайомого хлопця з вогнестрілом на спині, трохи далі, в глибині - непорушного консьєржа-відставника, його запхали під стіл і примостили боком. Від чого загинув він, розбиратимуться пізніше. Чи люди тут не ходять, раз поки що ніхто трупів не побачив... Розпрямившись і смикнувши за покривало, Олег не стримав болісного стогону: на канапці горілиць випростався Вітька Малий, тепер вже точно вічний капітан, мертві очі залила кров - куля пробила лоба майже точно по центру, стріляли з дуже близької відстані. Рибалка знову накрив обличчя друга.
В нього самого зброї не було.
Викликавши ліфт, відзначивши свіжі сліди від куль на стінах та плями крові на сходах, задовольнивши себе думкою, що хоча б зненацька Вітьку не заскочили і він показав їм таки козу, Рибалка зайшов у кабіну, натиснув потрібну кнопку, вийшов уже зовсім спокійний, первинна лють скороминуча, голова охолола, тепер він просто відчував себе злим та небезпечним, пустельною гюрзою. Палець упевнено надавив на кнопку дзвінка.
-Сам прийшов! Познайомся, Сергію Сергійовичу - начальник охорону базару "Універсум", мій підлеглий і моя права рука... Сука лягава, Карась недороблений, бандюга. У-ух, прибити тебе мало!
Крім Жигуна і Савицького в квартирі було ще п`ятеро бійців, швидше за все - з Жигунових легіонів. Людмила сиділа в кріслі, дублянка валялася на підлозі, комірець її блузки теліпався розірваний, та загалом тілесних пошкоджень Олег не помітив. Навіть не стреножили і традиційні наручники не одягнули. Ще чого, баби боятися, коли довкола семеро мужиків, кожен - справжній повноцінний скажений пес, лиш команду відповідну дати. Правда, по скаженості змагатися з партнерами по бізнесу ніхто не міг. Їхня лють не піддавалася жодним описам.
-Розкажи нам, Карась, як ти дійшов до життя такого - сам себе обкрадаєш.
-Не розумію я, Денисе Вікторовичу. Твоя моя нє понімай...
-Нічого, зараз буде понімай. Своє тобі друзі-менти вже виписали, бачу по харі - добренно нагодували. Тому будеш стояти і дивитися на збочені садистські та сексуальні фантазії оцих добродушних інтелектуалів. Вони вже давненько виявляють до Людмили Петрівни інтерес, та ми команду не давали, На тебе чекали.
-Прямо так уже - "ми". Для чого вам це, Савицький? Алка погано дає, не задовольняє ваших особистих збочених фантазій?
Обличчя Савицького пішло червоними плямами, борлак на шиї заходив від люті туди-сюди, в такому стані свого шефа Рибалка бачив лише на самого початку їхнього знайомства та плідної праці, коли вони накривали "Універсум" ментівським "дахом".
-Ти диви, який Карась, ще й таке знає! - реготнув Жигун. Аби Савицькийбув наділений надзвичайними властивостями пірокінезу, він своїм поглядом зпепелив би партнера на жменьку сірого сміття. Таким же поглядом він міряв Рибалку.
-Робота в мене така - все знати. Я, Вікторовичу, коли Алку біля тебе побачив - спочатку порадів, потім пошкодував. Я ж її вигнав, ти підібрав. Але її всі виганяють, скоро нікому підбирати буде. Ото заснується в Києві клуб. Клуб молочних братів. Там усі зберуться, кому Алка-давалка потриматися за цицьку давала.
-Ти не доживеш, - буркнув Савицький.
-Хто його зна... Можете мене далі хвалити, пане Жигун. Скажімо, за мій візит до вашого затишного "Затишку". Вам сподобалося?
-Поговори, поговори, - заохотив Жигун. - Ти правильну тактику обрав, абсолютно правильно. Тобі, мудило, кердик за будь-яких розкладів, так що перед смертю жвиндіти навіть міжнародна конвенція дозволяє. Тут не вистачає когось?