Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 2
- Автор: Лавкрафт Говард Филлипс
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Жупанського
- Переводчик: Остап Українець
- Жанр: Детская проза
Электронная книга - «Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 2». Краткое содержание книги:
Тут ми дійшли до моменту, від якого консервативніші психіатри починають відлік Чарльзового божевілля. Після своєї знахідки юнак одразу ж проглянув кілька сторінок із записника й рукописів, і те, що він там побачив, страшенно його вразило. Направду, показуючи заголовки робітникам, він ніби обачно закривав від них сам текст і був аж занадто схвильований, причому навряд чи від великої історичної чи генеалогічної цінності документів. Повернувшись додому, він розповів про свою знахідку майже зніяковіло, ніби хотів передати, наскільки вона була важливою, але не збирався її саму показувати. Він не показав батькам навіть заголовків, а лише сказав, що знайшов якісь документи, написані почерком Джозефа Кервена, «більшість зашифровані», які необхідно спочатку ретельно вивчити, перш ніж говорити про їхнє справжнє значення. Навряд чи він показав би їх робітникам, якби ті не виявили неабиякого зацікавлення. Поза сумнівом, він волів би уникнути цього, аби не змусити їх обговорювати його знахідку.
Ту ніч Чарльз Ворд просидів у своїй кімнаті за читанням знайденого записника й паперів, і ранок застав його за цим заняттям. Коли мати зайшла, щоб запитати, чи йому чогось треба, він наполіг, аби сніданок принесли йому нагору, і з’явився тільки після обіду, коли прийшли робітники встановлювати камін і портрет Кервена у його кабінеті. Наступну ніч він спав уривчасто, в одязі, а у перервах між сном гарячково бився над розгадкою шифру у рукописі. Вранці його мати побачила, що він працював з фотокопією шифру Гатчинсона, яку він їй раніше часто показував; та коли вона поцікавилася його успіхами, він відповів, що ключ Кервена не підходив. Того дня він облишив своє заняття і зачаровано спостерігав за чоловіками, які закінчували встановлювати портрет на дерев’яній панелі над електричним каміном, в якому, майже по-справжньому, горіло штучне поліно, і прилаштовували над ним полицю так, щоб виглядало, ніби там є димохід, проте щоб нічого не вибивалося із загального інтер’єру. Передню панель, на якій і був портрет, підпиляли і закріпили так, щоб за нею могла поміститися шафа. Після того, як робітники пішли геть, Чарльз повернувся до роботи у кабінеті і сидів там, позираючи то на шифр, то на портрет, який дивився на нього у відповідь, ніби дзеркало, що додає віку і повертає на століття назад.
Батьки Чарльза, згадуючи пізніше його поведінку в цей період, діляться цікавими подробицями стосовно способів приховування, до яких він вдавався. Він рідко ховав свої папери від слуг, бо цілком слушно вважав, що для них надто складним був загадковий старовинний почерк Кервена. Проте з батьками він був обачнішим, і якщо їм на очі потрапляв рукопис, який складався не виключно із шифру чи незрозумілих символів та невідомих ідеограм (як той, що називався «Для Того, Хто Прийде Пізніше…»), він завжди прикривав його якимось аркушем, аж поки той, хто приходив, не залишав кімнати. На ніч і щоразу, як кудись виходив, він замикав свої папери в антикварному бюро. Невдовзі у нього сформувався певний графік роботи і з’явилися нові звички, а його довгі прогулянки та інші заняття поза домом припинилися. Йому здавалося надзвичайно нудним навчання у школі, де він перейшов у випускний клас, і він часто висловлював намір не завдавати собі клопоту вступом до коледжу. За його словами, він займався значно важливішими дослідженнями, які могли відкрити йому більше шляхів до знань, ніж усі університети на світі.
Тільки той, хто завжди був більш-менш схильним до науки, дивацтва і самотності, міг надовго засісти за таке заняття і не викликати цим зайвої уваги. Втім, Ворд від природи був ученим і відлюдьком, тому його батьки більше шкодували, ніж дивувалися, що він став таким замкнутим і таємничим. У той час його батькові й матері здавалося дивним, що Чарльз не показував їм жодного слова зі своєї цінної знахідки, ані розповідав що-небудь з того, що йому вдалося розшифрувати. Цю мовчанку він пояснював тим, що хоче почекати, поки зможе з’єднати знайдене докупи, та минали тижні, а він усе нічого не розказував, і між юнаком та його родиною наростала напруга, підсилена заявами матері про її несхвалення цих кервенівських розвідок.
У жовтні Ворд почав знову відвідувати бібліотеки, але його більше не цікавила історична тематика. Тепер він дошукувався всього, що стосувалося відьомства, магії, окультизму й демонології, а коли виявилося, що в Провіденсі важко щось знайти на ці теми, він сів на потяг до Бостона і занурився у багатства великої бібліотеки в Коплі-Сквер, бібліотеки Вайдеренера в Гарварді чи Дослідницької бібліотеки Сіону в Брукліні, де зберігалися різні рідкісні видання з біблеїстики. Він накупив багато книжок, і невдовзі нова шафа в його кабінеті була всуціль заповнена працями на незвичайні теми; а під час різдвяних канікул здійснив кілька поїздок за місто, зокрема одну до Салема, щоб звіритися з деякими документами в Інституті Ессекса.